Главная->Філософія->Содержание->Гоббс Т. - Політичне життя суспільства як філософська проблема

Філософія Хрестоматія (частина 2)

Гоббс Т. - Політичне життя суспільства як філософська проблема

а

Про причини, виникнення та визначення держави

Кінцевою причиною, метою чи наміром людей (які від природи люблять свободу та владу над іншими) при покладанні на себе від­повідальності є турбота про самозбереження та при цьому про більш сприятливе життя. Іншими словами, при встановленні держави лю­ди керуються намаганням позбавитися стану війни, що необхідний як наслідок природних пристрастей людей там, де немає видимої влади, що залякує їх та загрожує покаранням, змушує до виконання угод та природних законів.

Справді, природні закони (справедливість, безпристрасність, скромність та ставлення до інших так, як нам хотілося б, щоб стави­лись до нас) самі по собі без загрози будь-якої сили, що примушує ними керуватися, протистоять природним пристрастям, що схиля­ють нас до гордості, помсти тощо. Угоди без меча — лише слова, які нездатні гарантувати безпеку людині. [...]

Така загальна влада, яка була б здатна захистити людей від чу­жинців та несправедливостей стосовно одне одного, а отже, забез­печити їм спокій, за якого вони б могли годуватися своєю працею та плодами землі, а також жити у статках, може бути створена іншим шляхом, шляхом концентрації всієї сили та влади у однієї людини або у групи людей, які більшістю голосів могли б об’єднати всі волі людей в одну єдину волю. Інакше кажучи, для встановлення загаль­ної влади необхідно, щоб люди призначали одну людину чи групу людей, які були б їх представниками; щоб кожна людина вважала себе довіреною стосовно всього, що носій спільного обличчя роби­тиме сам чи змусить робити інших з метою збереження загального миру та безпеки, й визнає себе відповідальним за це; щоб кожен підкорив свою волю та судження волі і судженню носія спільної особи. Це більше, ніж згода. Це реальна єдність, втілена в одній особі засобом згоди, що дана кожною людиною так, якщо б кожен сказав іншому: я уповноважую цю людину чи групу людей і пере­даю їй моє право керувати собою за умови, що ти таким же чином передаси їй своє право та санкціонуєш усі її дії. Якщо це трапилося, то багато людей, об’єднавшись таким чином в один суб’єкт, нази­ваються державою, латиною — сМіаз. Так народжується той вели­кий Левіафан, або смертний бог, якому ми під владою безсмертного бога зобов’язані миром та захистом. Адже завдяки повноваженням, що дані їм кожною людиною в державі, вказана людина чи група людей користується такою великою сконцентрованою в ній силою та владою, що страх від цієї сили та влади робить цю людину чи групу людей здатними скеровувати всіх людей до внутрішнього ми­ру та взаємної допомоги проти зовнішніх ворогів. У цій людині чи групі людей полягає сутність держави, яка потребує такого визна­чення: держава є єдиною особою, відповідальною за дії якої зробила себе шляхом взаємного договору між собою велика кількість людей, щоб ця особа могла використовувати силу та всі їхні засоби так, як це необхідно для їх миру та загального захисту.

Той, хто є носієм цієї особи, є сувереном, він наділений верхов­ною владою, а всі інші є його піддані.

Гоббс Т. Левіафан.

 

47