Главная->Філософія->Содержание->Лосєв О. - Суспільне виробництво

Філософія Хрестоматія (частина 2)

Лосєв О. - Суспільне виробництво

а

Символ ґрунтується перш за все на живому спогляданні дійснос­ті. Значить, він є її відображенням. Але вже тут ми натрапляємо на явище символізації. Самий простий образ, що відображає дійсність, саме просте уявлення необхідним чином є символічними, і власне тому, що і образ, і уявлення вже вказують на те, по відношенню до чого вони є образами і уявленнями. Візьмемо чуттєвий образ як та­кий, без тієї чуттєвої реальності, яку він відображає. Це не буде жо­ден образ і зовсім не буде будь-яке уявлення. Чуттєві образи і уяв­лення можуть бути недосконалими, поганими, ніяк не обробленими, але, в будь-якому випадку, вони так чи інакше вказують на об’ єк- тивно-чуттєву дійсність. Адже символ в самому широкому значенні цього слова якраз і є такою конструкцією, яка функціонує не ізольо­вано, не дискретно, а завжди обов’язково як покажчик на дещо інше, ніж вона сама. В цьому елементарному процесі чуттєвої свідомості принцип символізму ні в якому разі не можна обійти. Хоча, зрозу­міло, цей символізм може виражатись і фактично знаходить вираз у багатьох дослідників за допомогою зовсім інших термінів і понять.

Далі, це живе чуттєве споглядання в символі доходить до рівня абстрактного мислення. Отже, символ включає в себе все те, що є характерним для абстрактного мислення, перш за все чітке розріз­нення і протиставлення елементів дійсності, чітке їх об’єднання в синтетичне ціле, узагальнення даних чуттєвого досвіду і перетво­рення всієї повзучої чуттєвої дійсності в узагальнену закономір­ність. Тут, проте, маємо вже подвійний символізм. Якщо ми не пе­ребуваємо під владою суб’єктивістських теорій (а всякий суб’єк­тивізм є достатньо потворною філософією), то вже абстрактне мис­лення необхідно трактувати як ускладнене відображення реальної дійсності і навіть як відображення її найбільш глибоких сторін. От­же, символізм навіть і абстрактного мислення є цілком беззапереч­ним. Інакше вийде нездоланний гносеологічний дуалізм, і, отже, аг­ностицизм. По-друге, навіть якщо залишатись у межах чистого мис­лення, то як же може відбутися таке мислення, якщо один його етап зовсім не пов’язаний з іншим етапом. Отже, всяке мислення обов’яз­ково є висновком, тобто виведенням тих або інших наслідків з тих чи інших підстав. У наслідках необхідним чином містяться їх під­стави, без яких вони взагалі не були б наслідками; і в кожній підста­ві необхідним чином вже є зародки можливих наслідків, тому що яка ж це буде підстава, якщо вона цілком і повністю відірвана від своїх наслідків? Цілком вірно деякі дослідники навіть і в максималь­но абстрактному мисленні знаходять функціонування принципів символізму.

Нарешті, в цьому ж символі абстрактне мислення починає знову повертатись до залишеної ним об’ єктивної дійсності, тобто тут же стає і деякого роду практикою. Це прямо випливає з пізнавального процесу, який ми формулювали згідно з ленінською теорією відо­браження.

Проте той щабель пізнання, який у повному сенсі слова виявля­ється практикою, ніяк не може задовольнитись встановленням самих логічних систем. Ці логічні системи мають бути перевірені, очищені від можливих помилок, спрямовані в сферу реального людського спілкування. І, нарешті, вони мають бути настільки життєво спря­мованими, щоб бути здатними також і перетворювати дійсність, яку спочатку вони тільки пасивно відображали. Практична діяльність людини в сенсі перетворення дійсності і є останнім етапом людсько­го пізнання, коли об’ єктивна дійсність, перейшовши крізь сферу абстрактного мислення, знову повертається до себе, але вже в роз­членованому та перетвореному вигляді.

Історія символу вражає постійною наявністю в ньому власне цих трьох моментів: живого чуттєвого споглядання, абстрактного мис­лення і людської практики, яка творчо переробляє саму дійсність. Символ речі в самих своїх підставах є відображенням речі, але не просто відображенням, а таким, яке, будучи знову обробленим засо­бами абстрактного мислення, знову повертається до цієї речі, але вже дає цю річ у переробленій для цілей людини формі.

Лосєв О. Логіка символу.

 

40