Главная->Філософія->Содержание->Фрейд З. - Суспільне виробництво

Філософія Хрестоматія (частина 2)

Фрейд З. - Суспільне виробництво

а

Людська культура — я маю на увазі все те, у чому людське жит­тя піднялось над своїми біологічними обставинами і чим воно відрі­зняється від життя тварин, причому я нехтую різницею між культу­рою і цивілізацією, — відкриває перед спостерігачем, як відомо, дві сторони. Вона охоплює, по-перше, всі накопичені людьми знання і вміння, дозволяючи їм володіти силами природи й узяти у неї бла­га для задоволення людських потреб, а по-друге, всі інститути, не­обхідні для впорядкування людських взаємовідносин і особливо — для поділу здобутих благ. Обидва ці напрямки культури пов’язані між собою, по-перше, оскільки на взаємовідносини людей здійснює глибокий вплив міра задоволення захоплень, дозволена наявними благами, по-друге, оскільки окрема людина сама може вступати у відносини з іншою з приводу того чи іншого блага, коли інша ви­користовує її робочу силу чи робить її сексуальним об’єктом, а по- третє, оскільки кожен окремий індивід віртуально є ворогом культу­ри, яка тим паче повинна залишатися справою всього людського колективу. Відмітимо, що як би мало не були здатні люди до ізольо­ваного існування, вони тим більше відчувають жертви, яких вимагає від них культура заради можливості спільного життя, як гнітючий тягар. Тому культура повинна захищати себе від одинаків, і її інсти­тути, заклади й заповіді ставлять себе на службу цьому завданню; вони мають на меті не лише забезпечити відомий розподіл благ, а й постійно підтримувати його, словом, захищати від ворожих потягів людини все те, що служить підкоренню природи і виробництву благ. Творіння людини легко зруйнувати, а наука й техніка, збудовані нею, можуть бути застосовані і для її знищення.

Так створюється враження, що культура є дечим нав’язаним біль­шості, яка опирається, меншістю, яка примудрилась заволодіти за­собами влади і насилля. Природно, що виникає здогад, що всі проб­леми криються не в самій істоті культури, а викликані недосконаліс­тю її форм, як вони складалися до цього дня. Неважко виявити ці її недоліки. Якщо в справі підкорення природи людство йшло шляхом постійного прогресу і має право чекати ще більшого в майбутньому, то важко констатувати аналогічний прогрес у справі впорядкування людських взаємин, і мабуть, в усі епохи, як знову ж і тепер, багато людей ставило питання, чи заслуговує взагалі на захист ця частина досягнень культури. Хочеться думати, що повинно ж бути можли­вим якесь упорядкування людського суспільства, після якого вичер­паються джерела невдоволеності культурою, культура відмовиться від примусу й придушення потягів, так що люди без тягаря душев­ного розладу зможуть віддатися здобуванню благ і насолоді ними. Це був би золотий вік, питається лише, чи можливо досягти такого стану.

Фрейд З. Майбутнє однієї ілюзії.

 

39