Главная->Філософія->Содержание->Дьюї Дж. - Суспільне виробництво

Філософія Хрестоматія (частина 2)

Дьюї Дж. - Суспільне виробництво

а

.Тепер ми знаємо, що стосунки між людьми поза політичними установами — в промисловості, у галузі засобів комунікації, в науці, в мистецтві, в релігії — впливають на повсякденне спілкування, а через нього на погляди та звички, які втілюються в уряді та в зако­нодавчих нормах. Якщо є правда у тому, нібито політичні й правові явища, відгукуючись на все це, формують інші феномени, то ще більше правди у тому, що політичні установи є наслідком, а не при­чиною.

Розуміння цього визначає тему нашої дискусії. Цей комплекс умов ускладнює засади, на яких спілкуються й співіснують люди і які підсумовуються словом культура. Проблема у тому, щоб уста­новити — культура якого різновиду настільки є вільною сама в собі, що започатковує і породжує політичну свободу як свого супутника і послідовника. А що говорити про стан науки та пізнання; про мис­тецтва витончені й прикладні; про дружбу та сімейне життя; про комерцію і фінанси; про стосунки й нахили, які склалися внаслідок щоденних, заснованих на компромісі, відносин? Яким би не був пер­вісний склад природи людини, її оперативні дії та вчинки, ті, що від­гукуються на установлення та правила, але які в остаточному підсу­мку є умовами цих установлень та правил, — зазначені сфери діяль­ності, обумовлюються цілою низкою професій, інтересів, умінь та переконань. А це загалом і складає дану культуру... Тепер ми зму­шені визнати, що для формування наявної культури потрібні пози­тивні умови. Звільнення від гніту та репресій, які існували раніше, означає лише необхідну перехідну стадію. Але перехідні стадії є ли­ше мостами до чогось іншого...

Ранні республіканці були змушені ще в ті часи зазначити, що за­гальні умови, які входять до поняття культури, багато в чому пов’я­зуються з політичними установками... Переконливими є (також) до­кази того, що економічні фактори не можуть не бути частиною культури, яка визначає фактичний напрямок політичних заходів і норм, незважаючи на будь-які запевнення людей стосовно їх осо­бистих переконань... Знання природи, тобто природничі науки, є аспектом культури, від якого безпосередньо залежить промисло­вість і торгівля, виробництво та розподіл товарів, регулювання в га­лузі обслуговування... Навіть після того, як визнали вплив промис­ловості та природничих наук, ми все ще схильні відмовитися від думки, що література, музика, живопис, театр, архітектура мають якісь зв’язки із засадами демократії. Події в тоталітарних країнах змушують нас переглянути цю думку. Справа в тому, що, незважа­ючи на сили, які спонукають митця до творчості, твори мистецтва, з’являючись у світі, стають могутніми засобами спілкування, зачі­пають емоції і формують думки. Ми починаємо розуміти, що почут­тя та уява є більш дійовими засобами формування емоцій і поглядів, ніж факти та теоретичні доводи... Нарешті, моральний фактор є не­від’ємною частиною комплексу соціальних сил, що зветься культу­рою. Незалежно від того, поділяємо чи не поділяємо ми погляд, за яким стверджується неможливість обґрунтування моральних пере­конань та оцінок, незаперечним є той факт, що люди цінують одні речі більше від інших. Люди борються за ті цінності, які є для них справді дорогими... Але справа полягає не тільки у цьому. Для того, щоб група людей могла сформувати якесь суспільство в найбільш творчому розумінні слова, в наявності повинна бути спільність цін­ностей. Без цього будь-яка суспільна група, клас, народ, нація під­даються молекулярному розпаду, маючи лише механічні контакти з іншими...

ДьюїДж. Свобода і культура.

 

38