Главная->Філософія->Содержание->Маркс К. - Суспільне виробництво

Філософія Хрестоматія (частина 2)

Маркс К. - Суспільне виробництво

а

Мої дослідження привели мене до того результату, що правові відносини, так само як і форми держави, не можуть бути зрозумілі ні з самих себе, ні з так званого загального розвитку людського ду­ху, що, навпаки, вони криються в матеріальних життєвих відноси­нах, сукупність яких Гегель, за прикладом англійських і французь­ких письменників XVIII століття, називає «громадянським суспільс­твом», і що анатомію громадянського суспільства слід шукати в по­літичній економії. Розпочате мною в Парижі вивчення цієї останньої я продовжив у Брюсселі, куди я переселився внаслідок наказу пана Гізо про моє вислання з Парижа. Загальний результат, до якого я при­йшов і який служив потім керівною ниткою в моїх подальших до­слідженнях, може бути коротко сформульований наступним чином. У суспільному виробництві свого життя люди вступають у певні, необхідні, від їх волі незалежні відносини — виробничі відносини, які відповідають певному ступеню розвитку їх матеріальних про­дуктивних сил. Сукупність цих виробничих відносин складає еко­номічну структуру суспільства, реальний базис, на якому підносить­ся юридична й політична надбудова та якому відповідають певні форми суспільної свідомості. Спосіб виробництва матеріального життя обумовлює соціальний, політичний і духовний процеси життя взагалі. Не свідомість людей визначає їх буття, а, навпаки, суспільне буття визначає їх свідомість.

На відомому ступені свого розвитку матеріальні продуктивні си­ли суспільства вступають у суперечності з існуючими виробничими відносинами, чи — що є лише юридичним вираженням останніх — з відносинами власності, всередині яких вони до цих пір розвивали­ся. З форм розвитку продуктивних сил ці відносини перетворюють­ся на їх окови. Тоді настає епоха соціальної революції. Зі зміною економічної основи більш чи менш швидко відбувається переворот у всій величезній надбудові. При розгляді таких переворотів необ­хідно завжди відрізняти матеріальний переворот в економічних умо­вах виробництва, який констатується з природничо-науковою точ­ністю, від юридичних, політичних, релігійних, художніх чи філо­софських, коротше — від ідеологічних форм, в яких люди усвідом­люють цей конфлікт і борються за його вирішення. Як про окрему людину не можна судити на основі того, що сама вона про себе ду­має, точно так не можна судити про подібну епоху перевороту за її свідомістю. Навпаки, цю свідомість потрібно пояснити з супереч­ностей матеріального життя, з існуючого конфлікту між суспільни­ми продуктивними силами і виробничими відносинами.

Жодна суспільна формація не загине раніше, ніж розвинуться всі продуктивні сили, для яких вона дає достатньо простору, і нові більш високі виробничі відносини ніколи не з’ являться раніше, ніж дозріють матеріальні умови їх існування в надрах самого суспільст­ва. Тому людство ставить собі завжди лише такі завдання, які воно може вирішити, оскільки при найближчому розгляді завжди виявля­ється, що саме завдання виникає лише тоді, коли матеріальні умови його вирішення вже є в наявності, чи в крайньому разі, перебувають у процесі становлення. В загальних рисах, азіатський, античний, фео­дальний і сучасний, буржуазний, способи виробництва можна ви­значити, як прогресивні епохи економічної суспільної формації. Буржуазні виробничі відносини є останньою антагоністичною фор­мою суспільного процесу виробництва, антагоністичною не в зна­ченні індивідуального антагонізму, а в значенні антагонізму, що ви­ростає із суспільних умов життя індивідуумів; але продуктивні сили, що розвиваються в надрах буржуазного суспільства, створюють ра­зом з тим матеріальні умови для вирішення цього антагонізму. Тому буржуазною суспільною формацією закінчується передісторія людсь­кого суспільства.

Маркс К. До критики політичної економії. Вступ.

 

37