Главная->Філософія->Содержание->Козловськи П. - Предмет соціальної філософії

Філософія Хрестоматія (частина 2)

Козловськи П. - Предмет соціальної філософії

а

Ідентичність та внутрішня злагода — це те, що необхідне для створення уявлень людини про саму себе та інших людей про неї, а також про намагання формувати свою власну життєву ситуацію, спроможну бути досить незалежною від навколишнього світу. Та обставина, що ідентичність твориться з необхідності у процесі важ­ких інтеграційних зусиль, випадає з поля зору «орієнтованих на іден­тичність» соціальних рухів, що покладаються як на основу на синте­тичні концепції ідентичності... Крайні праві наполягають на приму­совому характері ідентичності нації, соціального класу, родових ро­лей, незалежно від бажань окремої людини... Для політично лівих, навпаки, характерна та концепція ідентичності, що виходить із плинності та побіжності ідентичності «Я» і вбачає головну мету в постійній емансипації від ідентифікуючого тиску ролевих алго­ритмів. Саме ці алгоритми виснажують ідентичність, хоча вони не повинні накладати жодних обмежень на емансипацію суб’єктив­ності. Індивід завжди повинен мати можливість вільного вибору — саме на цьому наполягає Гальгунг у своїй моделі плюралізму...

Концепція ідентичності «зелених» та «нових соціальних рухів» — це суміш статичного розуміння ідентичності крайніми правими та лівою ідеологією емансипації. Саме втрата ідентичності у світі су­часної технічної цивілізації є головною темою нових соціальних ру­хів. Сучасні екологічні та феміністичні рухи, рух за мир, проти за­стосування атомної зброї характеризуються Рашке таким чином: Вони зорієнтовані не на владу (як старий робітничий рух), а на культуру, хоча при цьому в межах означених рухів можуть бути на­прями, які орієнтуються як на владу та культуру, так і виключно на культуру. Але все-таки метою нових соціальних рухів є не досяг­нення передусім політико-економічної влади, а збереження певних форм та способу життя, охорона культурної ідентичності та збере­ження вільного простору для альтернативного способу життя. Таким чином, сама ідентичність виступає у межах означених рухів цент­ральним поняттям, що простягається від збереження «ідентичності», ландшафту до впровадження особистої, чоловічої чи жіночої, іден­тичності.

В одному застосуванні ідентичність означає не що інше, як охо­рону певної контекстуальності та виявляє невдоволення наслідками модернізації і збігається, таким чином, з консервативним топосом. З іншої точки зору, коли ідентичність мислиться як здійснення вла­сної суб’ єктивності, досягнення цілковитої згоди із самим собою та збереження постійної можливості для перетворення себе у щось ін­ше, таке розуміння збігається з топосом старої ідеології емансипації. Таким чином, концепція ідентичності нових соціальних рухів — це точка дотику та співпраці консервативних партій та консервативних сил нових соціальних рухів. При всій їх суперечливості, нові со­ціальні рухи мають все-таки досить виразну після модерну форму, навіть і тоді, коли в них не дуже сильні елементи ідеології еманси­пації. По суті — це суміш модернізму та антимодернізму.

Нові соціальні рухи — це реакція на кризу епохи модерну та пов’язану з нею втрату культурної контекстуальності. Основні по­няття модерну, постійно зростаюче панування над природою, роз­ширення господарської діяльності, емансипація від обов’язкових соціальних зв’язків та сучасне здійснення особистої ідентичності призвели до втрати культурного контексту і, внаслідок цього, до втрати ідентичності індивіда.

Козловськи П. Постмодерна культура.

 

34