Главная->Філософія->Содержание->Руссо Ж. - Ж. - Предмет соціальної філософії

Філософія Хрестоматія (частина 2)

Руссо Ж. - Ж. - Предмет соціальної філософії

а.

Я помітив, що будь-яка нерівність поміж людей, яка викликана природними чи фізичними причинами, встановлена природою і ви­являється у відмінностях віку, здоров’я, тілесних сил і розумових чи душевних якостей. Інше, те, що можна назвати моральним чи полі­тичним, залежить, власне, від договору й встановлено чи принаймні стало чинним за згодою людей. Воно складається із різних привіле­їв, якими одні користуються, зашкоджуючи іншим, у тому, напри­клад, що одні більш заможні, поважні та могутні, ніж інші, чи при­мушують їх підкорятися.

Здатність до вдосконалення, яка, за різних обставин веде до по­ступового розвитку всіх інших властивостей, також притаманна усьому нашому роду, як і кожному індивідууму. В той же час тва­рина вже через кілька місяців буде тим, чим залишиться вона усе своє життя, а її вид через тисячу років буде тим самим, яким був у перший рік цього тисячоліття.

Сумно було б, якби довелося визнати, що ця майже безмежна властивість є джерелом майже усіх людських негараздів, що вона, одночасно, виводить зрештою людину з того первісного стану, у яко­му вона проводила спокійне й невинне життя, що вона допомагає їй протягом віків розвивати знання, вади й чесноти, примушує стати тираном над собою та природою.

У всіх народів світу розумовий розвиток відбувається відповідно до потреб, які породила в них природа чи змусили надбати обстави­ни, і, як наслідок, з тими пристрастями, які примушують їх турбува­тися про задоволення цих потреб.

Я зазначив би ту обставину, що північні народи випереджають загалом південні у промисловості, оскільки їм важче, і як наслідок, природа, ніби намагаючись встановити видиму рівність, наділила розум продуктивністю, якої не було в основі. Але якщо ми не буде­мо послуговуватися мало відомими свідченнями історії, хіба не ясно для будь-кого, що все це навмисно віддаляє дикуна від спокуси й спроб вийти з того стану, в якому він перебуває. Його уява нічого йому не малює, його серце нічого не вимагає, все, що необхідно для задоволення його скромних потреб, у нього під рукою, він далекий від рівня знань, мати які необхідно, щоб побажати ще більше, у нього не може бути ні передбачення, ні цікавості.

Не маючи ніякого морального спілкування між собою, не визна­ючи за собою ніяких обов’ язків стосовно собі подібних, люди не могли бути у цьому стані ні добрими, ні поганими і не мали ні поро­ків, ні чеснот, якщо тільки ми не будемо розуміти ці слова у фізич­ному сенсі, називаючи пороками в індивідуумі ті якості, які можуть заважати його самозбереженню, і чеснотами ті, які можуть йому допомагати; але в такому випадку найбільш доброчесним можна назвати того, хто менше за інших суперечить проявам природи. Піс­ля того як я довів, що нерівність ледь помітна у природному стані та її впливи там дуже незначні, мені залишається показати, як виникає вона і зростає у зв’язку з поступовим розвитком людського розуму. Після того як я довів, що здатність до вдосконалення, суспільні чес­ноти та інші духовні якості, якими була наділена людина у природ­ному стані, не могли розвиватися самі собою, що вони потребували для цього допомоги зовнішніх причин, які могли й не виникнути і без яких вона назавжди залишилася б у первісному стані, мені не­обхідно дати огляд і з’ ясувати значення різних випадковостей, які могли допомогти вдосконаленню людського розуму, сприяючи в той же час виродженню людства, які б могли зробити людину єством злим, зробивши її істотою комунікабельною, й дійти до епохи без­межно далекої, до тієї пори, коли людина й Всесвіт стали такими, якими ми їх бачимо.

Руссо Ж.- Ж. Міркування про походження та причини нерівності між людьми.

 

28