Главная->Філософія->Содержание->Арістотель - Пізнання та освоєння людиною світу

Філософія Хрестоматія (частина 2)

Арістотель - Пізнання та освоєння людиною світу

а

... Якщо немає чуттєвого сприйняття, то з необхідністю є відсут­нім і будь-яке знання, якого не можна набути, якщо ми не навчаємо­ся або через наведення, або через доведення. Доведення ж виходить із загального, наведення — з часткового; однак споглядати загальне не можна без опосередкування наведенням, бо і так зване абстракт­не пізнається через наведення, а саме якщо хтось хоче показати, що певні притаманні кожному роду властивості хоча і не існують окре­мо, але можуть розглядатися відокремлено одне від одного, оскільки кожне з них є чимось визначеним. Але отримати умовивід шляхом наведення не можна тим, хто позбавлений чуттєвого сприйняття, бо чуттєве сприйняття спрямоване на одиничне, адже інакше отримати про нього знання неможливо. І справді, як знання одиничного за по­середництвом загального є неможливим без наведення, так і знання його через наведення є неможливим без чуттєвого сприйняття.

... Доведення загального осягається розумом, часткового ж об­межене чуттєвим сприйняттям.

... Доведення загального є кращим за доведення часткового... А що доведення твердження є кращим за доведення заперечення, є зрозумілим з такого. За інших рівних умов те доведення повинно бути кращим, яке виходить з меншої кількості постулатів, чи при­пущень, чи засновків. І дійсно, якщо засновки однаково є відомими, то пізнання швидше досягнемо за посередництвом тих, яких менше саме цьому надають перевагу. Основа ж положення, що кращим є те доведення, що виходить з меншої кількості засновників, є загальним.

... Чуттєве сприйняття не дає знання для доведення. Бо хоча чут­тєве сприйняття є сприйняттям певної властивості, а не просто пев­ного чогось, однак з необхідністю сприймається визначене щось десь і тепер. Загальне ж і те, що міститься у всіх предметах даного виду, сприймати чуттями неможливо, бо воно не є визначеним чи­мось і існує не тільки тепер, інакше воно не було б загальним. А загальним ми називаємо те, що є завжди і всюди. А оскільки до­ведення стосуються загального, загальне ж не можна сприймати чуттями, то очевидно, що за допомогою чуттєвого сприйняття немає знання для доведення. Але зрозуміло, що, навіть якби і можна було сприймати чуттями, що трикутник має кути, що в сукупності дорів­нюють двом прямим, ми все одно шукали б доведення цього, а не знали б уже того, як твердить Протагор. Бо чуттями з необхідністю сприймається одиничне, те, що вимагає доведення, є пізнання за­гального. Тому, якщо ми, перебуваючи на Місяці, бачили б, що Зем­ля затуляє Сонце, то ми ще не знали б причини затемнення. Бо ми сприймали чуттями, що в даний час відбувається затемнення, але не сприймали б, чому воно взагалі відбувається, так як чуттєве сприй­няття не має своїм предметом загальне. Однак з окремого спостере­ження цього ми, виявивши загальне, мали б доведення, бо з числен­ного повторення одиничного стає явним загальне; а загальне цінне саме тому, що воно виявляє причину. Тому в такого роду випадках, коли причина криється в чомусь іншому, знання загального є більш цінним, ніж чуттєві сприйняття і мислення.

Арістотель. Друга аналітика.

 

20