Главная->Філософія->Содержание->Кант І. - Свідомість: її походження та сутність

Філософія Хрестоматія (частина 2)

Кант І. - Свідомість: її походження та сутність

а

16. Про першопочатково-синтетичну єдність апперцепції.

Уявлення, яке може бути надано до будь-якого мислення, зветься спогляданням. Уся різноманітність у спогляданні має, відповідно, необхідне відношення до [уявлення] я мислю в тому самому суб’єк­ті, в якому ця різноманітність знаходиться. Але це уявлення є актом спонтанності, тобто воно не може розглядатися як те, що притаман­не чуттєвості. Я називаю його чистою апперцепцією, щоб відрізняти його від емпіричної апперцепції; воно є самосвідомістю, що пород­жує уявлення я мислю, яке повинно мати можливість супроводжува­ти всі інші уявлення і бути одним і тим самим у будь-якій свідомос­ті; відповідно, ця самосвідомість не може супроводжуватись ніяким іншим [уявленням], і тому я називаю його також першопочатковою апперцепцією. Єдність його я називаю також трансцендентальною єдністю самосвідомості, щоб визначити можливість апріорного пі­знання на основі цієї єдності. Насправді, різноманітність уявлень, що дані в певному спогляданні, не були б всі разом у моїй уяві, якби вони не належали усі разом одній самосвідомості; іншими словами, як мої уявлення (хоч би я їх і не усвідомлював такими), вони все ж необхідно повинні співвіднестися з умовами, при яких вони тільки і можуть знаходитися разом в одній загальній самосвідомості, так само як і в іншому випадку вони не належали б мені.

18. Що таке об’єктивна єдність самосвідомості?

Трансцендентальна єдність апперцепції є тією єдністю, завдяки якій все дане у спогляданні багатогранне об’єднується в понятті про об’єкт. Тому воно зветься об’єктивним, і його слід відрізняти від суб’єктивної єдності свідомості, що являє собою визначення внут­рішнього почуття, через яке згадана багатогранність у спогляданні емпірично надається для такого зв’язку. Чи можу я емпірично усві­домлювати багатогранність як водночас існуюче або наступне — це залежить від обставин або емпіричних умов. Тому емпірична єд­ність свідомості через асоціації уявлення сама є явищем і цілком випадково. Чиста ж форма споглядання у часі, просто як споглядан­ня взагалі, що містить у собі дану різноманітність, підкорена пер- шопочатковій єдності свідомості тільки тому, що різноманітне у спо­гляданні необхідно відноситься до одного і того ж я мислю; відповід­но, вона підкорена першопочатковій єдності свідомості завдяки чис­тому синтезу розсудку, а ргіогі що лежить в основі емпіричного син­тезу. Тільки ця першопочаткова єдність має об’єктивну значимість, між тим як емпірична єдність апперцепції, яку ми тут зараз не роз­глядаємо і яка до того ж є лише похідною від першої єдності при даних конкретних умовах, має лише суб’єктивну значимість. Один поєднує уяву про те чи інше слово з однією річчю, а інший — з ін­шою; при цьому єдність свідомості в тому, що має емпіричний ха­рактер, не необхідно і не має всезагальної значимості у відношенні того, що дане.

Кант І. Критика чистого розуму.

 

13