Главная->Філософія->Содержание->Арістотель - Філософія: коло проблем та роль у суспільстві

Філософія Хрестоматія (частина 1)

Арістотель - Філософія: коло проблем та роль у суспільстві

а

Слід розглянути, які ті причини й початки, наука про які є муд­рість. По-перше, ми припускаємо, що мудрий, наскільки це мож­ливо, знає все, хоча він і не має знання про кожен предмет окремо. По-друге, ми вважаємо мудрим того, хто здатен пізнати важке та таке, що нелегко збагненне людиною (адже сприйняття відчуттями притаманне всім, а тому це легко й нічого мудрого в цьому немає). По-третє, ми вважаємо, що наймудріший у будь-якій науці той, хто більш точний і здатен більш навчити виявленню причин, і (по- четверте) що з наук більшою мірою мудра та, яка бажана заради неї самої та для пізнання, ніж та, яка бажана заради користі, що з неї мають, а (по-п’яте) та, яка головує, — більшою мірою, ніж допоміж­на, бо ж мудрому належить не отримувати настанови, а наставляти самому, і не він повинен коритися іншому, а йому — той, хто менш мудрий.

Ім’я (мудрості) необхідно віднести до однієї й тієї ж науки: це повинна бути наука, яка досліджує першопочатки та причини.

А що це не мистецтво творення, пояснювали вже перші філософи. Бо ж і тепер, і раніше здивування спонукає людей філософствувати, причому спочатку вони дивувалися з того, що безпосередньо викли­кало здивування, а потім, потроху просуваючись у такий спосіб далі, вони ставили собі питання про більш значне, наприклад, про зміну положення Місяця, Сонця та зірок, а також про походження Всесві­ту. Якщо, таким чином, почали філософствувати, щоб позбавитися незнання, то, вочевидь, прагнути знань почали заради розуміння, а не заради користі... І так само, як вільною називаємо ту людину, яка живе заради самої себе, а не для іншого, так і ця наука єдина вільна, бо лише вона існує заради самої себе.

Арістотель. Метафізика.

 

7