Главная->Філософія->Содержание->Паскаль Б. - Філософія Нового часу

Філософія Хрестоматія (частина 1)

Паскаль Б. - Філософія Нового часу

а

Якби людина вивчила перше саму себе, вона побачила б своє безсилля проникати за межі конечного. Як може частина знати ціле? Можливо, однак, вона намагатиметься пізнати, щонайменше, части­ни, відповідні їй? Але всі частини світу перебувають у такому від­ношенні і зв’язку між собою, що неможливо, я гадаю, пізнати одну без іншої і без цілого.

Оскільки всі речі виробляються й під час виготовлення їх корис­туються допомогою інших і самі іншим допомагають, опосередковано та безпосередньо, і всі взаємно підтримуються природним і невло­вимим зв’язком, який поєднує найвіддаленіші і найрізноманітніші речі, то я вважаю неможливим пізнати частини без пізнання цілого, так само як і пізнати ціле без детального ознайомлення з частинами.

На довершення нашої нездатності до пізнання речей є та обста­вина, що вони самі по собі прості, а ми поєднуємо в собі дві різно­рідні та протилежні натури: душі і тіла. Неможливо припустити, що мисляча частина нашої природи була не духовною.

. Людина сама по собі — найдивовижніший предмет природи, оскільки, не будучи в змозі пізнати своє тіло, вона ще менше може пізнати сутність духу; найбільш недосяжним для неї є пізнання того, як тіло може поєднатися з духом. Це непереборна для неї складність, не дивлячись на те, що в цьому поєднанні і є особливість її при­роди.

Людина — лише очеретинка, найслабкіша з творінь природи, але вона є очеретинка мисляча. Щоб її знищити, зовсім не потрібно всього Всесвіту: достатньо подиху вітру, краплини води. Але навіть якщо її знищить Всесвіт, людина все одно більш велична, адже вона усвідомлює, що розлучається із життям і що слабкіша за Всесвіт; Всесвіт не усвідомлює своєї вищості.

Отже, вся наша гідність — у здатності мислити. Лише думка під­носить нас, а не простір та час, в якому ми — ніщо. Намагаймося мислити гідно: в цьому — основа моральності.

Вочевидь, людина створена для мислення; в цьому вся її гідність, вся її заслуга і весь обов’язок її мислити належно, а порядок дум­ки — починати з себе, зі свого Творця й свого призначення.

Небезпечна справа — переконувати людину в тому, що вона у всьо­му подібна до тварини, не показавши і її величі. Небезпечно також занадто часто звертати її увагу на її велич, замовчуючи про її низь­кість. Найнебезпечніше — не розкрити їй очі на подвійність людсь­кої природи. Корисно одне — казати їй про ту та іншу її сторони.

Людина не повинна порівнювати себе ні з тваринами, ні з анге­лами, не повинна не знати про подвійність своєї природи. Нехай знає, яка вона є насправді.

Судити про чесноту людини потрібно не за її пориванням, а за щоденними справами.

Нерівність неминуча, це є очевидним, але як тільки її визнати — і ось уже відчинені двері не тільки сильній владі, але й нездоланній тиранії.

В наш час, коли істина прихована за стількома покровами, а об­ман так міцно укорінився, розпізнати істину може лише той, хто палко її любить.

Паскаль Б. Думки.

 

49