Главная->Філософія->Содержание->5. Філософія Нового часу

Філософія Хрестоматія (частина 1)

5. Філософія Нового часу

с

Бекон Ф. - Філософія Нового часу

а

ііі

Знання і могутність людини збігаються, оскільки незнання при­чини ускладнює дію. Те, що у спогляданні виглядає причиною, у дії стає правилом.

XIV

Силогізми складаються з речень, речення — із слів, а слова є знаками понять. Якщо ж поняття, складаючи основу всього, самі є плутаними та відстороненими від речей, то немає нічого міцного у тому, що побудоване на них. Тому єдина надія на істинну індукцію.

XV

Ні в логіці, ні у фізиці у поняттях немає нічого здорового. «Суб­станція», «якість», «дія», «страждання», навіть «буття» не є хоро­шими поняттями, ще меншою мірою такими є поняття: «важке», «легке», «густе», «розріджене», «вологе», сухе», «породження», «розкладання», «тяжіння», «відштовхування», «елемент», «матерія», «форма» та інші такого ж роду. Всі вони вигадані і погано визначені.

XXXIX

Існує чотири види ідолів, які впливають на розум людини. Для того, щоб їх досліджувати, дамо їм імена. Назвемо перший вид ідо­лами роду, а другий — ідолами печери, третій — ідолами ринку, а четвертий — ідолами театру.

XLI

Ідоли роду знаходять основу у самій природі людини. оскільки помилково стверджувати, що відчуття людини є мірою речей. На­впаки, всі сприйняття як відчуттів, так і розуму ґрунтуються на ана­логії людини, а не на аналогії світу. Розум людини уподібнюється до нерівного дзеркала, яке, домішуючи до природи речей свою приро­ду, відображає речі у викривленому та спотвореному вигляді.

ХLІІ

Ідоли печери є заблудженнями окремої людини. Адже у кожного, окрім помилок, властивих усьому людському роду, є своя окрема печера, яка послаблює і викривляє світло природи. Відбувається це внаслідок особливих природжених властивостей кожного, чи від виховання і бесід з іншими, чи від читання книг та від авторитетів, перед якими він схиляється, чи внаслідок відмінностей у сприйнят­тях, залежних від того, чи отримують їх душі гарячкуваті, чи душі холоднокровні та спокійні, чи ще через якісь інші причини. Ось чому Геракліт правильно сказав, що люди шукають знань у малих світах, а не у великому чи спільному світі.

ХLІІІ

Існують іще ідоли, що виникають унаслідок взаємопов’язаності та спільності людей. Ці ідоли ми називаємо, маючи на увазі спілку­вання і спільність людей, що породжують їх, ідолами ринку. Адже люди поєднуються мовою. Слова ж встановлюються відповідно до розуміння натовпу. Тому погане й потворне використання слів див­ним чином впливає на розум. Визначення і пояснення, якими звикли озброюватися й охороняти себе вчені люди, ніяк не допомагають справі. Слова наче ґвалтують розум, змішують усе та ведуть до по­рожніх і нескінченних суперечок і тлумачень.

ХLIV

Існують, нарешті, ідоли, які оселились у душах людей з різних догматів філософії, а також із спотворених законів доведень. Їх ми називаємо ідолами театру, оскільки ми вважаємо, що, скільки існує прийнятих чи вигаданих філософських систем, стільки було зіграно вистав, що представили вигадані або штучні світи. Ми маємо на увазі тут не лише загальні філософські вчення, але й численні. ак­сіоми наук, які отримали силу внаслідок традиції, віри і безтурбот­ності.

LI

Людський розум за своєю природою спрямований на абстрактне і плинне мислить як постійне. Але краще ділити природу на части­ни, ніж абстрагуватися. Це й робила школа Демокрита, яка глибше, ніж інші, проникла у природу. Слід вивчати матерію, її внутрішній стан і зміни стану, чисту дію й закон дії чи руху, оскільки форми є вигадками людської душі, якщо не називати формами ці закони дії.

ХСV

Ті, хто займався науками, були або емпіриками, або догматика­ми. Емпірики, подібно до мурахи, лише збирають і задовольняються зібраним. Раціоналісти, подібно до павука, видобувають тканину із самих себе. Бджола ж обирає проміжний спосіб: вона бере матеріал із садових і польових квітів, але розташовує й змінює його за своїми вміннями. Не відрізняється від цього і справжня справа філософії. Оскільки вона не засновується лише або переважно на силах розуму і не відкладає у свідомості недоторканним матеріал, що видобува­ється з природної історії та з механічних досвідів, але й змінює його і переробляє у досвіді. Отже, слід покласти сподівання на більш тіс­ний і непорушний (чого до цих пір не було) союз цих здібностей — досвіду й розсудку.

СV

Для побудови аксіом слід вигадати іншу форму індукції, ніж та, яку використовували досі. Ця форма має застосовуватися не лише для відкриття і випробовування того, що називається початками, але й до менших, і до середніх, і, нарешті, до всіх аксіом. Індукція, яка відбувається через простий перелік, є дитячою річчю: вона дає хиткі висновки і піддається небезпеці з боку суперечливих окремих час­тин, виводячи рішення більшою частиною на підставі меншої, ніж слід, кількості фактів, причому лише тих, які є наявними. Проте індукція, яка буде корисною для відкриття й доведення у науках і мистецтві, повинна досліджувати природу за посередництвом по­трібних відокремлень і винятків. І потім, після необхідної кількості заперечних суджень вона повинна дати висновок про позитивне. Цього досі не зроблено. Користуватися допомогою такої індукції потрібно не лише для відкриття аксіом, але й для визначення понять. На вказану індукцію і полягає. найбільше сподівання.

Бекон Ф. Афоризми про витлумачення природи і царства людини.

 

45