Главная->Філософія->Содержание->Монтень М. - Філософія Відродження

Філософія Хрестоматія (частина 1)

Монтень М. - Філософія Відродження

. а

Ціцерон говорить, що філософствувати — це не що інше, як го­тувати себе до смерті. І це тим більше вірно, бо дослідження і роз­дум ваблять нашу душу за межі нашого тлінного «я», відривають її від тіла, і це й є якесь передбачення і подібність смерті; словом, уся мудрість і всі міркування в нашому світі зводяться, зрештою, до то­го, щоб навчити нас не боятися смерті. І справді, або наш розум смі­ється над нами, або, якщо це не так, він повинен прагнути тільки до однієї-єдиної мети, а саме — забезпечити нам задоволення наших бажань, і вся його діяльність повинна бути спрямована лише на те, щоб надати нам можливість творити добро й жити собі на втіху, як сказано в Святому Письмі. Всі в цьому світі твердо переконані, що наша кінцева мета — задоволення, і суперечка йде лише про те, яким чином досягти його; протилежна думка була б негайно знехту­вана, бо хто став би слухати людину, яка стверджує, що мета наших зусиль — наші лиха й страждання? Розбіжності між філософськими школами в цьому випадку — суто словесні. Тут більше упертості та протиріч через дрібниці, ніж личило б людям такого високого по­кликання. Втім, кого б не грала людина, вона завжди грає разом з тим і себе саму. Що б не говорили, але навіть у самій гідності кін­цева мета — насолода. Мені подобається дратувати цим словом слух тих, кому воно дуже не до душі. І коли воно справді позначає вищий ступінь задоволення й щонайповнішу задоволеність — така насолода більшою мірою залежить від чесноти, ніж від чого-небудь іншого. Стаючи гострішою, сильнішою та мужнішою, така насолода стає від того лише м’ якшою, милішою і природнішою зі словом «за­доволення», ніж зі словом «жадання», як його часто іменують. Що­до цієї більш низької насолоди, то якщо вона взагалі заслуговує на цю прекрасну назву, але хіба що в порядку суперництва, а не по праву. Я вважаю, що цей вид насолоди ще більше, ніж чеснота, зв’язаний з неприємностями і втратами всякого роду. Мало того, що воно швидкоплинне, хитке і скороминуще, йому також властиві й свої пильнування, і свої пости, і свої тягарі, і піт, і кров; понад те, з ним зв’язані особливі, вкрай болісні й найрізноманітніші страж­дання, а потім — пересичення, до такої міри обтяжливе, що його можна прирівняти до покарання.

Монтень М. Про те, що філософствувати —

це значить помирати.

 

44