Главная->Філософія->Содержание->Копернік М. - Філософія Відродження

Філософія Хрестоматія (частина 1)

Копернік М. - Філософія Відродження

а

Насамперед ми повинні помітити, що світ є кулястим або тому, що ця форма найдосконаліша з усіх і не має потреби ні в яких скрі­пах і вся є цілісністю, або тому, що ця форма серед усіх інших має найбільшу місткість, що найбільше личить тому, що повинне охопи­ти й зберегти все, або ж тому, що таку форму, як ми зазначаємо, мають і самостійні частини світу, а саме Сонце, Місяць і зірки; або тому, що такою формою прагнуть обмежити себе всі предмети, як можна бачити у краплях води та інших рідких тіл, коли вони хочуть бути обмежені своєю вільною поверхнею. Тому ніхто не сумнівати­меться, що така форма надана й божественним тілам.

Земля теж є кулястою, тому що вона з усіх боків прагне до свого центра... Це можна виявити у такий спосіб. мореплавці бачать, що такою ж формою обмежуються й води, тому що земля, яку не видно з палуби, може бути помічена з верхівки щогли. Навпаки, якщо на верхівці щогли помістити що-небудь сяюче, то при віддаленні кора­бля від землі ті, що залишилися на березі бачать, що воно потрохи опускається, поки, нарешті, не зникне, ніби заходячи <...>.

Потім будемо пам’ятати, що рух небесних тіл є коловим. Дійсно, рухливість сфери виражається в тому, що вона обертається колом, самою цією дією відображаючи свою форму в найпростішому тілі, у якому не можна знайти ані початку, ані кінця, не відрізнити однієї частини від іншої, коли вона рухається сама по собі, проходячи че­рез те саме, однак же, внаслідок численності сфер, існує багато різ­них рухів. Найочевидніше з усіх — добове обертання... тобто трива­лість дня й ночі. Вважають, що цим рухом переміщується зі сходу на захід увесь світ, за винятком тільки Землі. Цей рух є мірою всіх рухів, тому що навіть сам час ми вимірюємо переважно числом днів.

Крім цього, ми бачимо й інші, ніби протилежні рухи, тобто із за­ходу на схід, а саме Сонця, Місяця й п’яти планет. Сонце відміряє рік, Місяць — місяці — найкраще відомі міри часу, і кожна з п’ яти планет робить своє колообертання <...>.

Більшість авторів згодні з тим, що Земля спочиває в середині сві­ту, так що протилежну думку вони вважають неприпустимою і на­віть гідною осміяння. Однак, якщо ми розберемо справу уважніше, то виявиться, що це питання ще не вирішене остаточно, і тому ним ніяк не можна зневажати.

Дійсно, будь-яка зміна місця, яку помічаємо, відбувається вна­слідок руху спостережуваного предмета або спостерігача, або, на­решті, внаслідок неоднаковості переміщень того й іншого, тому що не може бути поміченим рух тіл, що однаково переміщуються сто­совно того самого (я маю на увазі рух між спостережуваним і спо­стерігачем). Але ж Земля є саме тим місцем, з якого спостерігається згадане небесне колообертання, й воно відкривається нашому погляду.

Отже, якщо ми надамо Землі який-небудь рух, то й цей рух ви­явиться таким же і в усьому, що перебуває поза Землею, але тільки у протилежний бік, що як би проходить повз; таким насамперед бу­де й добове обертання. Ми бачимо, що воно охоплює увесь світ, за винятком Землі й того, що її безпосередньо оточує. А якщо припус­тити, що небо зовсім не має такого руху, а обертається із заходу на схід Землі, то всякий, хто це серйозно обмірковує, знайде, що всі видимі сходи й заходи Сонця, Місяця й зірок будуть відбуватися точно так само...

КопернікМ. Про обертання небесних сфер.

 

39