Главная->Філософія->Содержание->Ансельм Кентерберійський - Філософія Середньовіччя

Філософія Хрестоматія (частина 1)

Ансельм Кентерберійський - Філософія Середньовіччя

а

Глава II (Що) Бог воістину існує

Отже, Господи, що дає вірі розуміння, дай мені скільки сам зна­єш, щоб я зрозумів, хто Ти є, як ми віруємо й те, у що ми віруємо. А ми віруємо, що Ти є дещо, більше чого неможливо нічого собі уявити. Тому, коли сказав безумець у серці своєму: «Нема Бога» — він сказав, що якоїсь природи нема? (Пс. 13,1; 52,1). Але, звичайно, цей самий безумець, чуючи, як я говорю: «Дещо, більше чого не­можливо нічого собі уявити», — розуміє те, що чує, а те, що він ро­зуміє, є в його розумі (іп іпіеііесіи), навіть коли він не має на увазі, що така річ існує (зі поп іпіеііідаі іііисі еззе). Бо одна справа — бути речі в розумі; інша — мати на увазі, що річ існує. Так, коли худож­ник наперед знає те, що буде робити, він має у розумі те, чого ще не зробив, але аж ніяк його існування. А коли він уже намалював, він і має в розумі, й мислить так, як уже зроблено. Тому, переконається навіть безумець, що хоча б у розумі є дещо, більше чого неможливо собі уявити, так як він чує цей (вираз), він його розуміє, але все, що розуміється, є у розумі. І, звичайно, те, більше чого неможливо собі уявити, не може бути тільки в розумі. Бо коли воно вже є тільки в розумі — можна уявити собі, що воно є насправді. Значить, коли те, більше чого не можна уявити, є те, більше чого можна явити со­

бі. Але цього, звичайно, не може бути. Тому, без сумніву, дещо, бі­льше чого неможливо собі уявити, існує (ехі$Ш) і в розумі, і наспра­вді.

Ансельм Кентерберійський. Твори.

 

34