Главная->Філософія->Содержание->Еріугена - Філософія Середньовіччя

Філософія Хрестоматія (частина 1)

Еріугена - Філософія Середньовіччя

а

Отже, Бог є творцем усього: спершу Він по своїй благості ство­рив субстанції Всесвіту, що підлягали створенню, потім по своїй величі вирішив наперед наділити дарами кожну з них згідно з їх по­ложенням. З цих субстанцій власне природу людини Він підкорив розумній волі. Бо не тому людина є воля, що вона є власне воля, а тому, що вона є розумна воля. Насправді, якщо знищити розумну волю — то не буде й людини. Але не навпаки: нібито якщо знищити людину, то не буде і розумної волі — адже вона виявляється не тільки в людині, а й у янголів, і в самого Бога. Тут з необхідністю треба розглянути, що ця людська воля має від природи, а що — від дару. Адже коли цілком зрозуміло, що вона має по природі те, що вона є субстанціальна воля, залишається спитати, звідки в ній сво­бода. Тому кажуть не просто «воля», а «свободна воля». Отже, якщо вона має в своєму підпорядкуванні тільки те, що вона є воля, але не те, що вона свободна, залишається визнати, що якщо вона свободна, а це заперечувати безглуздо, то воля дарована їй як дар її Творця. І різниця між природою й вільним вибором буде така, як коли б людсь­ка воля отримала в своє підпорядкування не тільки те, що вона є, але й те, що вона є свободною.

4. Проте поставлене питання досі не вирішене. Бо з попередніх доказів зроблено висновок, що всемогутня Божественна воля, яка не

сковується і не стримується жодним законом, повинна була створи­ти волю, подібну до себе, яка б керувалася вічними законами Божест­венної волі, яка її створила, ніякою силою не відверталася б від здійс­нення того, чого бажала, і не спонукалася б до здійснення того, чого не бажала. І що б вона не вважала за краще робити, чи добро, чи зло, вона не ухилялася б від наймудріших настанов Божественної волі, яка всі дії свободної волі, чи то правильні, чи то викривлені, перед­бачала б належним чином. Бо не треба вважати, що Творець Всесві­ту створив розумну волю рабською. Хіба розум не притаманний лю­дині субстанційно? Хто наважиться сказати це, коли є вірне визна­чення людини: людина є розумна воля, здатна до сприйняття мудро­сті! Отже, що дивного в тому, що людській волі притаманна свобо­да, якщо не дивуємося, що їй властивий розум?

Еріугена. Книга про божественне приречення.

 

33