Главная->Філософія->Содержание->Августін Аврелій - Філософія Середньовіччя

Філософія Хрестоматія (частина 1)

Августін Аврелій - Філософія Середньовіччя

Частина IV

Небо й земля дають очевидний доказ, що вони створені

Існує небо і земля. Вони твердять, що їх створили, бо ж вони пе­ремінюються, змінюються. А що не було створено, а все ж існує, те не може мати нічого такого, чого б не було вже раніше, інакше це вказувало б на непостійність та зміну.

Небо й земля волають також, що не вони самі створили себе: «Якщо ми існуємо, — це знак, що нас створили, бо ж не було нас перед нашим існуванням, отже, ми не могли створити себе». І цей їх голос — сама очевидність.

Отже, це Ти, Господи, створив їх: Ти гарний, бо ж і вони гарні; Ти добрий, бо й вони добрі; Ти існуєш, бо й вони існують. Але ж вони не є ні красою, ні добротою, ні буттям такою мірою, як Ти, їх Творець, і порівняно з Тобою вони ні гарні, ні добрі, і навіть не іс­нують.

Це ми знаємо, і нехай дяка буде Тобі за це; а наше знання — це невігластво порівняно з Твоїм знанням.

Частина V

Увесь Всесвіт вийшов з одного Божого Слова

Але ж яким чином Ти створив небо й землю? Яким знаряддям послуговувався Ти при творенні такої безконечності? Бо ж Ти не був у стані митця, який за своєю уявою формує тіло за допомогою іншо­го тіла, який уміє відтворити ті форми, що їх завдяки своєму внут­рішньому зору бачить у собі. Але звідки взялася б ця його спромож­ність, якщо б Ти не створив її? Адже ті форми він надає матерії, що вже здавна існує, що посідає своє буття, як земля, камінь, дерево, золото тощо. Отже, звідки походило б усе те, коли б Ти не створив його? Ти дав митцеві тіло, Ти наділив його духом, який повеліває тілом, Ти дав матеріал, з якого він може щось зробити, Ти дав ро­зум, яким він охоплює свій задум і бачить у собі те, що має намір зробити поза собою, Ти наділив тіло відчуттям, за посередництвом якого він переносить від духу до матеріалу те, що виготовляє, і зно­ву сповіщає духові, що зроблено, аби той у своїй глибині порадився з вищим суддею, правдою, чи добре виконано твір.

Усі ці речі прославляють Тебе як Творця всіх речей. Але ж яким чином, Боже мій, Ти створив небо й землю? Це ж очевидне, що Ти створив небеса й землі ні на небі, ні на землі, ба, навіть не в повітрі, ані під водами, що також належать до царства неба й землі. Ані у Всесвіті Ти не створив Всесвіту, бо ж він не мав місця, де б міг існувати до того, як був створений для існування. Ти не мав у руках нічого, що могло б придатися Тобі для створення неба й землі. Бо звідки ж узявся б той матеріал, якщо б Ти не створив його, звідки Ти міг узяти те, чого Ти не створив і з чого можна було б щось створи­ти? Бо хіба існує що-небудь, що не завдячувало б свого існування Твоєму існуванню?

Отже, «Ти сказав, і вони сталися», і це Ти створив їх Словом Твоїм.

Частина VII

Звідки ж походила матерія?

Чи небо більше і краще за землю?

...Ти створив небо й землю, не беручи їх із Своєї субстанції, бо інакше це було б щось, що дорівнює Єдинородному Синові Твоєму, а в подальшому й Тобі. І це було б зовсім не слушно, якби те, що не походить від Тебе, дорівнювало Тобі. А поза Тобою не було нічого, з чого б Ти міг їх створити, Боже, Єдина Трійце Троїста Єдносте. Ось чому створив Ти з нічого небо й землю — велич і цю дещицю. Бо ж Ти всемогутній, і Твоїй доброті подобалося творити добрі речі: безкрає небо й невеличку землю. Ти був, а біля Тебе не було нічого. І саме з того нічого Ти створив небо й землю — ці дві речі, одна з яких наближена до Тебе, інша — ні до чого. Одна, що не має, крім Тебе, нічого кращого за себе, інша — не має нічого нижчого за себе!

Частина VIII

Первісна матерія створена з нічого

Але це небо небес Твоє, Господи. А щодо цієї землі, яку Ти дав синам людським, щоб її бачили й доторкались до неї, то вона не була такою, як ми її бачимо й доторкаємось тепер. Вона була «неви­дима й невпорядкована». Це була безодня, над якою не «мерехтіло жодне світло»: «Темрява панувала над безоднею», тобто ще глибше, ніж у безодні, бо ця безодня уже видимих вод аж у своїх глибинах одержує якесь світло, що його спостерігають риби й тварини, які рухаються в ній. Але все це зборище було тоді майже нічим, бо ж бу­ло воно тоді зовсім безформне, але вже було готове набути форму.

Бо Ти, Господи, створив світ із безформної матерії; Ти узяв її з нічого, щоб зробити з неї майже ніщо. Звідси Ти вивів чудеса, якими захоплюємося ми, ми — сини людські. Бо ж чудове це тілесне небо, цей небосхил, установлений між водою й водою. А на другий день після створення світла Ти сказав: «Нехай станеться!» І сталося. Цей небосхил Ти назвав небом — небом цієї землі, цього моря, що Ти його створив третього дня, надавши видиму форму безформній матерії, створеній Тобою перед початком днів. Але це було небо цього неба, бо ж «на початку Ти створив небо й землю».

Що ж до створеної Тобою землі, то вона була тільки безформною матерією, бо ж вона була невидима, невпорядкована, і темрява над безоднею. Це ж із цієї невидимої, невпорядкованої землі, з цієї без­формності, з цього майже нічого Ти хотів створити все те, з чого складається, хоча насправді не складається, цей неусталений світ, з його наочною нестійкістю, яка є причиною того, що ми відчуваємо час, і яка дає нам можливість вимірювати його. Бо ж те, що встанов­лює час, — це рух речей, чергування й зміна видів, матерія яких — це та невидима земля, про яку я вже говорив.

Августін Аврелій. Сповідь.

 

31