Главная->Філософія->Содержание->Тит Лукрецій Кар -  Антична філософія

Філософія Хрестоматія (частина 1)

Тит Лукрецій Кар -  Антична філософія

а

І виникають на світ речі і походять всі речі звідтіль,

Де й матерія і тіла споконвічні кожній,

Та тому й неможливо, щоб все з усього народилось,

Бо окремим речам особливі сили властиві.

Із нічого, тож визнаймо, ніщо й не родиться,

Бо всі речі повинні мати сім’я, з якого

Вийти мали б вони, пробившись у повітря прозоре...

Отже, не гине ніщо, і ніщо цілком не зникає,

Оскільки природа відроджує завжди одне із другого І нічому не дає без смерті другого з’явитись...

Всю, саму по собі, природу складають дві речі:

Це, по-перше, тіла, по-друге ж, простора порожнеча,

Де існують вони і де рухатись можуть окремо...

З’ясуймо, чи є кінець простору всьому,

Чи безмірний він і сяє як прірва бездонна.

Ні, немає кінця Всесвіту зовсім, ні з жодного боку.

Інакше б краї неодмінно він-таки мав би...

Якщо ж визнати треба, що за Всесвітом зовсім нічого немає: Немає ні країв у нього, ані кінця, — він безмежний.

І байдуже, в якій ти знаходишся Всесвіту частці:

Де б не був ти, скрізь, з того місця, яке ти займаєш,

Все ж безмежний він у напрямах всіх зостається.

Тож неминуче визнання, що матерія також границі Зовсім не має, і повинна вона звідусіль притікати...

Якщо ж рухи всі безперервний ланцюг формують Й виникають у певнім порядку один із другого,

І коли не спроможні вони шляхом відхилу першооснови Викликати рухи інші, що руйнують закони долі,

Щоб причина не йшла за причиною споконвіку,

Як у творінь живих на землі поза фатумом влади,

Як і звідки, скажи, з’ явилась вільна воля,

Що дозволить іти, куди кожного манить бажання,

И допускає змінювати напрям не в певному місці І не в призначені строки, а згідно ума спонуканню?

Лукрецій. Про природу речей.

 

24