Главная->Філософія->Содержание->Епікур - Антична філософія

Філософія Хрестоматія (частина 1)

Епікур - Антична філософія

а

.Вір, що бог є істотою безсмертною й блаженною, бо таке за­гальне окреслення поняття про бога. Так, боги існують, бо знання про них — очевидність .

.Насолода є початок і кінець блаженного життя; його ми пізна­ли як найперше благо, споріднене нам, з нього починаємо всілякі воління й уникання і до нього повертаємось .

.Самодостатність ми вважаємо великим благом, але не задля того, щоб завжди користуватися тим, що є, а для того, щоб задо­вольнятися малим, коли не буде достатку, щиросердно гадаючи, що розкіш найсолодша тому, хто потребує її менш за все, і що все, чого вимагає природа, легко досягається, а все зайве — досягається важко.

. Коли ми говоримо, що найсолодшою є кінцева мета, то ми ро­зуміємо зовсім не насолоду розпусти і хтивості, як вважають ті, хто не знають, не поділяють або погано розуміють наше вчення, — ні, ми розуміємо свободу від страждань тіла і від збентеження душі.

. Найвеличнішим із благ є розуміння, воно цінніше, ніж сама фі­лософія, і від нього походить решта доброчесностей. Це воно вчить, що не можна жити солодко, коли не живеш розумно, добре і пра­ведно і (не можна жити розумно, добре й праведно), коли не живеш солодко, адже всі доброчесності споріднені солодкому життю і со­лодке життя не відокремлюється від них. Хто, на твою думку, вище за людину, яка й про богів мислить благочестиво, і від страху перед смертю цілком вільна, котра збагнула кінцеву мету природи, зрозу­міла, що найвище благо легко здійснюється і досягається, а вище зло

або недовговічне, або неважке, яка сміється над долею, кимсь іме­нованою володаркою всього, і замість цього стверджує, що одне чи­ниться неминуче, інше — з нагоди, а щось залежить і від нас .

Епікур. Лист до Менекея.

 

23