Главная->Філософія->Содержание->Протагор - Антична філософія

Філософія Хрестоматія (частина 1)

Протагор - Антична філософія

Протагор хоче, щоб людина була мірою всіх речей, а саме: для існуючих — мірою буття, для неіснуючих — небуття; при цьому «мірою» він називає критерій, а «речами» — справи; через це він стверджує, що людина — міра всіх справ, для існуючого — буття, для неіснуючого — небуття. У цьому він встановлює тільки те, що здається кожному, і, таким чином, вводить троп відносності. Тому й здається, що у нього є спільне з послідовниками Піррона. Але він відрізняється від них, і ми дізнаємось про різницю, розглянувши належною мірою те, що здається Протагору. Ця людина говорить, що матерія плинна, і на місці її втрат безперервно виникають збіль­шення, і сприйняття змішуються й змінюються, залежно від віку та будови тіл. Він говорить і те, що основні причини всіх явищ — у матерії, тому матерією, оскільки це залежить від неї, може бути все те, що є всім, люди ж у різний час сприймають різне, залежно від відмінностей у їхніх настроях: той, хто живе у природі, сприймає з матерії те, що може йому явити природа, той, хто живе неприрод­но, — те, що може явитися їм. Так само і стосовно віку і стосовно сну або неспання, і в кожному різновиді настрою треба сказати те саме. Отже, за його вченням, критерієм сущого є людина, бо все, що здається людям, існує; те ж, що не здається нікому з людей, і не іс­нує. Отже, ми бачимо, що і про плинність матерії, й про те, що в ній закладені основи всього видимого, він висловлюється догма­тично, а це речі не очевидні, і ми утримуємося від суджень.

Секст Емпірик. Три книги Пірронових положень.

 

20