Главная->Філософія->Содержание->Історія філософії та філософія історії

Філософія (частина 1)

Історія філософії та філософія історії

 

Концепцію історії філософії зумовлює покладена в її основу загальна схема історичного процесу. Оскільки за­гальну схему історії задає її філософська інтерпретація, можна стверджувати, що історія філософії значною мі­рою визначається філософським розумінням історії (фі­лософією історії) — філософською дисципліною, яка вивчає найзагальніші закономірності історичного розвит­ку людства.

Історія філософії галузь філософського знання, предметом яко/' є закономірності та особливості філософського пізнання на різних етапах історичного розвитку.

У процесі вироблення розуміння історичного розвит­ку філософії сформувалося немало концепцій філософії історії.

Найпоширеніша позитивістсько-марксистська концеп­ція філософії історії (її ще називають однолінійною) роз­глядає історію як безперервний висхідний рух людства від нижчих стадій (формацій) до вищих -- від первісного до технічно розвинутого чи комуністичного ладу. Цей процес охоплює всі народи, існує загальна схема послідовності ста­дій його розгортання. А в основі його - - технічний чи економічний прогрес.

У XX ст. німецький мислитель Освальд Шпенглер (1880—1936) у праці «Занепад Європи» висунув оригі­нальну концепцію історичного коловороту, стверджуючи, що єдиного людства, як і спільного для всіх народів шля­ху розвитку, немає. Існують окремі ізольовані культури — єгипетська, китайська, грецька тощо, кожна з яких, подібно до організму, проходить певні стадії розвитку — дитинство, зрілість, старість і занепад. Вони виникають і зникають, здійснюючи замкнене коло. А історія — це коловорот, у якому на зміну одним культурам приходять інші.

Кожна з цих схем історії зумовлює відповідні особли­вості розуміння історії філософії. Абсолютизація їх нерід-

40

Історичні типи філософії

ко породжує проблеми в цьому процесі. Наприклад, якщо розглядати розвиток філософії в Давніх Індії, Китаї та Гре­ції з позиції однолінійної концепції, то з поля зору випаде їх самобутність, а спільність між ними, зумовлена однако­вим (приблизно) рівнем технічного та економічного роз­витку, постане перебільшеною й штучною. Концепція іс­торичного коловороту сконцентрує увагу на самобутності й неповторності кожної з них, оскільки вони належать до різних культур.

Проблематичним є намагання зрозуміти з позиції од­нолінійної концепції занепад культури (і філософії) в ран­ньому середньовіччі. Якщо розвиток є лінійним, прогре­сивним, то про занепад не може бути й мови. Згідно з кон­цепцією історичного коловороту занепад однієї (античної) культури відкриває простір для іншої (християнської), яка на першому етапі була нерозвинутою. Це дає підстави для тверджень, що схема розгляду історії відповідно впливає і на розуміння історії філософії.

Багато прихильників здобула концепція історії німець­кого вченого Альфреда Вебера (1868—1958), який вважав, що культура (релігія, мова, мистецтво, почасти філософія) має свою закономірність розвитку, відмінну від розвитку цивілізації (науки, техніки, державного устрою). Культура відносно ізольована, вона розвивається циклічно (за Шпе-нглером), тоді як здобутки цивілізації легко передаються іншим народам, їх розвиток можна розглядати як однолі­нійний процес. Особливість філософії полягає в тому, що вона посідає серединне становище. З одного боку, вона вко­рінена в національно-культурний ґрунт, з іншого — як знан­ня вона передається від народу до народу.

 

 

15