Главная->Філософія->Содержание->Феноменологічний метод.

Філософія (частина 1)

Феноменологічний метод.

 

 Головним своїм завдан­ням вбачає формування понять, якими оперує філософія. На думку його прихильників, це відбувається шляхом інтуїтивного вбачання (схоплення) сутностей (загально­го) в одиничному. Наприклад, феноменолог визначатиме сутність живого, споглядаючи конкретну живу істоту; він змінюватиме в ній все можливе; те, що не піддаватиметь­ся варіації (чого не можна буде змінити або відкинути) і складатиме сутність живого. Рослини, тварини, бактерії, гриби можуть набувати найрізноманітніших зовнішніх форм, однак усьому живому притаманні інстинкт само­збереження (обмін речовин із середовищем, доцільна по­ведінка, розмноження), певні фази розвитку і смертність. Якщо не знайдеться живої істоти, яка б у нормальному стані відхилялась від цих ознак, то сутність живого схо­плено.

Феноменологічний метод найбільш плідно спрацьовує в естетиці, філософії культури, філософській антропології, психології — там, де загальні поняття, типи, види не виво­дяться логічно одне з одного і не мають чіткої, як у науці, залежності від фактів. Вадою цього методу є довільність інтуїції. Часто його прихильники на основі інтуїції вба­чають відмінні сутності.

Трансцендентальний метод. Запроваджений у філо­софію німецьким мислителем І. Кантом. Суть його поля­гає в тому, що визначення сущого дається через розкриття суб'єктивних умов (засад) його конституювання (формо­утворення). Наприклад, коло в геометрії визначають як неперервну сукупність точок, рівновіддалених від центра, але його суть можна розкрити і через спосіб його побудо­ви людиною (суб'єктом). Художній твір можна трактува­ти як щось об'єктивне, як певну гармонію частин тощо, але його можна аналізувати і як витвір художнього смаку (суб'єктивна передумова) творця і глядача. Оскільки лю­дина (суб'єкт) певною мірою причетна до існування будь-якого сущого, є своєрідним співтворцем його, цей метод також може мати універсальне значення. Але він перед­бачає певний ракурс бачення -- суб'єкт виступає «твор­цем» сущого, що часто межує із суб'єктивізмом.

Якщо звернутись, наприклад, до визначення суті «жи­вого» з позиції цього методу, можна зазначити, що «живе»

Сутність філософії та її роль у суспільстві

31

дане людині (сприймається нею як щось відмінне від не­живого) завдяки такій суб'єктивній здатності, як симпа­тія (співчуття). При сприйманні вона ніби відчуває біль і радість живого саме тому, що вона сама жива. Механіч­ний робот не здатний відчути живе. Отже, «живе» як щось відмінне від неживого конституюється в сприйманні за участю симпатії.

Це оригінальний, незвичний ракурс, під яким людина аналізує суще. А сам метод плідно застосовується в дослі­дженні діяльності свідомості. Його вади полягають у то­му, що, повернувши суще до суб'єкта, він залишає поза ува­гою об'єктивний зв'язок, який існує між сущим і сущим, не бачить логіки розвитку сущого,

Герменевтика. Цей метод набув значного поширення останнім часом. Він передбачає проникнення в смисл де­яких феноменів на основі з'ясування їх місця та функції в культурі, тобто в контексті культури. Скажімо, смисл поняття «живе» з'ясовується на основі функціонування його в певній культурі (в Греції, наприклад, весь космос мислився як щось живе, механістичний світогляд зводив його до механізму тощо). Дух культури (ціле) є основою розуміння окремого (частини).

Аналіз усіх філософських методів спростовує застарілі уявлення про те, що існують тільки два методи — діалек­тика і метафізика, утверджує думку про множинність фі­лософських методів. Існування різноманітних шкіл і на­прямів у філософії пояснюється саме різноманітністю фі­лософських методів.

 

 

12