Главная->Економіка підприємства->Содержание->Методичні вказівки для виконання завдань практичної роботи:

Економіка підприємства. Методичка

Методичні вказівки для виконання завдань практичної роботи:

Прибуток, що отримує підприємство від усіх видів діяльності (Пп-ва) визначається за формулою:

де– прибуток від реалізації продукції, грн;

 – прибуток від ін. реалізації, грн;

 – позареалізаційні прибутки або збитки, грн.

Для проведення фінансового аналізу використовуються різ­номанітні джерела інформації, серед яких основними є стандартні форми квартальної та річної фінансової звітності, а саме:

–             баланс підприємства (форма № 1);

–             звіт про фінансові результати (форма № 2).

Для оцінки бізнесово-фінансової діяльності підприємства використовують наступні групи показників:

І. Показники рентабельності:

1. Загальний рівень рентабельності підприємства. Цей показник демонструє загальну ефективність діяльності під­приємства. Найдоцільнішим вираженням загального рівня рентабельності є відношення балансового прибутку до суми вар­тості основних виробничих фондів ОВФ) і нормованих обо­ротних засобів ВОЗ

Rзаг=

де ПВ(Ч) – прибуток валовий (чистий), грн.;

Даний показник показує, наскільки раціонально викорис­то­вуються матеріальні ресурси підприємства.

2. Рентабельність виробничих фондів називається рен­та­бельністю виробництва, що не зовсім вдало, оскільки у фор­му­ванні прибутку беруть участь всі види діяльності підприємства, що і не були пов’язані з його основними виробничими фондами:

RОВФ=

3.  Рентабельність сукупних активів характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства:

RА=

де АП – поточні активи балансу підприємства.

4.      Рентабельність власного (акціонерного) капіталу показує ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:

RВК=

де П – чистий прибуток підприємства за вирахуванням оплати відсотків за кредит;

ВК – сума власного капіталу.

Величину власного капіталу беруть за даними балансу. Вона дорівнює сумі активів за вирахуванням усіх боргових зобов’язань.

5. Рентабельність продукції характеризує ефективність вит­рат на виробництво і збут продукції і обчислюється за формулою:

RП=

де С/Вп – повна собівартість реалізованої продукції, або за формулою:

RП=

де Q – обсяг реалізованої продукції.

 

ІІ. Показники ліквідності та платоспроможності:

1. Коефіцієнт загальної ліквідності характеризується від­ношенням поточних активів (запаси і витрати, грошові кошти, роз­рахунки та інші оборотні активи) до загальної суми Корот­кострокових зобов’язань:

КЗЛ=

2.  Коефіцієнт абсолютної ліквідності розраховується відношенням швидколіквідних активів до поточних зобов’язань:

КАЛ=

Коефіцієнт визначає здатність підприємства виконувати свої поточні зобов’язання за рахунок швидколіквідних активів.

3.  Коефіцієнт поточної ліквідності розраховується відно­шенням суми ліквідних активів Л), дебіторської заборгованості (3Д) і вартості векселів В) до поточних зобов’язань КС.):

КПЛ=

Результат коефіцієнту має знаходитися приблизно в тих же межах, що й коефіцієнт платоспроможності.

4.  Коефіцієнт платоспроможності фіксує частку Влас­ного капіталу підприємства (ВК) в загальних зобов’язаннях (3З), розраховується за формулою:

КПС=

оптимальним вважається співвідношення 2 :1

ІІІ. Показники фінансової стійкості. характеризують інвестиційну незалежність підприємства від зовнішніх джерел.

1. Коефіцієнт фінансової стійкості (КФС) обчислюється співвідношенням суми джерел власних коштів в) та забезпечення майбутніх витрат платежів (ЗМВП) до валюти балансу (БК):

КФС=

2. Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) обчислюється відношенням загальної суми власного капіталу (ВК) до загальної величини балансових коштів (БК):

Кфнз =

Вважається, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати величини власних джерел фінансування.

3. Коефіцієнт мобільності МОБ) обчислюється співвідно­шенням фактичної наявності власних оборотних коштів (ОКв) до джерел власних коштів в):

КМОБ=

4. Коефіцієнт ділової активності д.ак.) визначається співвідношенням обсягу реалізованої продукції (РП) до валюти балансу (БК):

Кд. ак.=

Аналіз ділової активності дозволяє проаналізувати ефек­тивність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертання фінансових ресурсів підприємства.

5.  Коефіцієнт залучення довгострокових позичкових коштів обчислюється підношенням довгострокових кредитів дс) до загального обсягу власних та прирівняних до них коштів вп):

КЗПК=

Світова практика господарювання визнає бізнесову діяльність достатньо-ефективною, коли частка позичкових коштів не перевищує 1/3 власного акціонерного капіталу.

6.  Коефіцієнт покриття платежів з фіксованими тер­мінами виплат фактично відображає розмір річних платежів підприємства, пов’язаних з його довгостроковими зобов’язання­ми і визначається відношенням валового прибутку в) до суми довгострокових пасивів дс):

Кпп =

Коефіцієнт має бути в межах 1, 5 - 2 і тоді фінансовий стан підприємства вважається нормальним.

ІV. Показники стану акціонерного капіталу викорис­товуються у випадках, коли підприємство функціонує у корпо­ративній формі.

1.  Прибутковість акції характеризує відношення чистого прибутку ч) до загальної кількості акцій, які придбані акціонерами даного підприємства а):

Ма =

2.  Співвідношення ціни і дохідності акції обчислюється відношенням продажної ринкової ціни однієї акції ра) до прибутковості акції в абсолютному вартісному вираженні а):

Кц/д =

3. Співвідношення ринкової та балансової ціни звичайних акцій (ціновий коефіцієнт акцій) може коливатись в межах від 0, 5 до 3.

Активність підприємства у сфері розрахунків з партнерами характеризується середніми термінами оплати дебіторської та кредиторської заборгованості.

Середній термін оплати дебіторської заборгованості покупцями продукції підприємства () обчислюється за формулою

де Зд – дебіторська заборгованість (заборгованість покупців), грн.;

Дк – кількість календарних днів у періоді, за який обчислюється показник (рік – 360, квартал – 90), грн.;

 – обсяг продажу про­дукції за розрахунковий період, грн.

За період платіжні вимоги підприємства до покупців перетво­рюються на гроші. Зрозуміло, що скорочення цього періоду є еконо­мічно вигідним, а продовження (проти встановленого терміну або проти минулого року) – небажаним і потребує з’ясування причин.

Середній термін оплати кредиторської заборгованості постачальникам () визначається співвідношенням:

де Зк – величина кредиторської заборгованості постачальни­кам, грн.;

М – обсяг закупівлі сировини і матеріалів за розрахунковий період у грошовому вимірі, грн.

Скорочення за інших однакових умов не визнається пози­тивним для підприємства, оскільки потребує додаткових коштів. Натомість збільшення періоду оплати заборгованості може бути наслідком різних причин: погіршання для підприємства умов роз­рахунків, браку коштів, затягування оплати з метою вико­рис­тан­ня кредиторської заборгованості як джерела фінан­сування тощо.

Крапка беззбитковості (V* в натуральних одиницях) − це обсяг випуску, при якому прибуток підприємства дорівнює нулю, тобто обсяг виробництва, при якому виручка від реалізації дорівнює сумарним витратам. Визначається за формулою:

V* = Bcоnst/(p-v),

де Bcоnst – сума постійних витрат,

р – ціна за одиницю продукції,

v – змінні витрати на одиницю продукції.

Аналіз беззбитковості проводять в алгебраїчній або графічній формі (рис. 15.1.).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1- обсяг доходу від продажу; 4 - сукупні витрати;

2- змінні витрати;                        5 - точка беззбитковості;

3- постійні витрати;                    6 - зона прибутку.

Рис. 15.1 Схема побудови крапки беззбитковості підприємства

 

 

 

 

 

 

 

50