Главная->Економіка підприємства->Содержание->Методичні вказівки для виконання завдань практичної роботи

Економіка підприємства. Методичка

Методичні вказівки для виконання завдань практичної роботи

Абсолютну ефективність інвестицій можна оцінити за допомогою показників:

1. Коефіцієнт економічної ефективності капітальних затрат (Ер):

,

 або

де ΔП – приріст прибутку підприємства у випадку вкладення капіталу у реконструкцію, модернізацію, технічне переоснащення, грн;

П – загальна сума прибутку для новостворюваних об’єктів, грн;

К– загальна сума капіталовкладень (кошторисна вартість проекту), грн.

Абсолютну ефективність капітальних затрат можна обчислити також через ефективність використання виробничих фондів:

де Вср – середньорічна вартість основних виробничих фондів, грн;

Сноз – середні залишки нормованих оборотних засобів підприємства, грн.

2. Строк окупності капіталовкладень (Тр), який є обер­неним показником до Ер:

років.

Розрахунковий коефіцієнт економічної ефективності капі­та­ловкладень Ер повинен порівнюватись з нормативним кое­фіціє­нтом Ен, який встановлюється Міністерством економіки України на певний період. У наших розрахунках прийматимемо Ен = 0, 15. Якщо ЕРН, то вкладення капіталу вважають доціль­ними.

Нормативний строк окупності капітальних вкладень визначається за формулою:

, років.

Розрахунки порівняльної ефективності капітальних вкладень здійснюють тоді, коли треба вибрати кращий із можливих проектів інвестування виробництва.

Показником порівняльної ефективності капітальних вкладень є мінімум приведених витрат (3прив):

Зприв = Сі + ЕН × Кі → min, грн,

де Сі – собівартість річного випуску продукції по і-му варіанту капіталовкладень, грн;

Кі капіталовкладення по і-му варіанту, грн.

Приведені затрати (3прив) можуть визначатись і в розрахунку на одиницю продукції.

З економічної точки зору найкращим вважається той проект, при якому сума приведених витрат є мінімальною.

Визначення річного економічного ефекту (Еп) ґрунтується на порівнянні приведених затрат по базовій та новій техніці:

Ер = З1 – З2 грн,

де З1, З2 – приведені затрати на одиницю продукції до і після застосування техніки, (грн);

З1 = С1 + Ен × Кп1, грн;

З2 = С2 + Ен × Кп2, грн.

Річний економічний ефект визначається:

Ер =[(С1 + Е1 Кп1) – (С2 + Е2 Кп2)] N грн,

де С1, С2 – собівартість одиниці продукції до і після застосування нової техніки, грн;

Кп1, Кп2 – питомі капітальні вкладення до і після застосування нової техніки, грн;

Ен – нормативний коефіцієнт економічної ефективності капітальних вкладень (Ен = 0, 15).

Розрахунковий строк окупності додаткових капітальних затрат (Ток.р) по певному варіанту обчислюється:

років.

де К1, К2 – сума капіталовкладень відповідно по першому і другому варіантах, грн;

С1, С2 – собівартість річного випуску продукції відповідно по першому і другому варіанту, грн.

Якщо варіантів більше двох, то кращий з них вибирають шляхом попарного зіставлення зазначених величин.

Розрахунковий коефіцієнт економічної ефективності капіталовкладень (Ер) обчислюється:

За умови, що Ток. p< Ток. н. або Ер>Ен кращим вважається більш капіталомісткий варіант, якщо Ток. р > Ток. н або Ерн, то кращим є менш капіталомісткий варіант.

Якщо перед підприємством стоїть проблема вибору між будівництвом нового об’єкту і реконструкцією діючого, то її можна вирішити також за допомогою розрахункового коефіцієнта економічної ефективності капіталовкладень (Ер):

,

де Сд, Ср, Сн – відповідно собівартість річного обсягу про­дукції до реконструкції, після реконструкції діючого під­приє­мствва і на новому підприємстві, грн;

Кн, Кр – капітальні вкладення відповідно у нове будівництво і реконструкцію, грн.

Якщо Ер<=Ен, то ефективним буде реконструкція, якщо ж Ер>Ен, то – нове будівництво.

Економічний ефект від прискореного введення в дію основних виробничих фондів і виробничих потужностей (Еприск) розраховується:

Еприск = Ен × Кф × (Тнорм – Тфакт), грн,

де Кф – вартість основних фондів, достроково введених у дію, грн;

Тнорм – нормативний (або плановий) строк будівництва, років;

Тфакт – фактичний строк будівництва, років.

Зниження собівартості продукції характеризується показ­никами умовно-річної економії (Еу) і економією до кінця року(Едр):

Еу = (С1 – С2)N , грн;

Едр = (С1 – С2)Nдр, грн,

де р – випуск продукції від моменту впровадження заходу і до кінця року, натур. одиниць.

Варіанти виробничих інвестицій, що порівнюються, часто від­різняються один від одного розподілом загальної суми капіта­ловкладень по роках інвестування. Тому оцінку ефективності капіталовкладень здійснюють з урахуванням фактору часу.

Повні витрати на будівництво складаються із абсолютної суми капіталовкладень і втрат від їх «заморожування».

Капітальні витрати, які визначені з урахуванням строку їх «заморожування» і недоотриманою у зв’язку із цим віддачею, називають приведеними капітальними витратами (Кприв). Приведення капітальних вкладень до певного року здійснюють за допомогою коефіцієнта приведення капітальних вкладень (ά ):

ά = (1 + Епр) t

де Епр – норматив приведення різночасових витрат, що дорівнює 0, 1 (ставка дисконту);

t – кількість років, що відділяють затрати і результати да­ного року від початку розрахункового.

Якщо капітальні вкладення мають місце до розрахункового року, то вони приводяться до нього шляхом множення на α :

грн,

де Kt – капітальні витрати у t-ому році їх освоєння, грн;

Т – загальний термін освоєння капіталовкладень, років.

Якщо капіталовкладення здійснюють після розрахункового року, то вони приводяться до нього шляхом ділення на α:

грн.

Приведені капітальні витрати (Кприв) визначають по кожному із можливих варіантів розподілу капіталовкладень по роках і найкращим вважається той варіант, в якому вони є мінімальними.

Зіставність капітальних витрат і ефекту досягається шляхом урахування розриву в часі (лагу) між здійсненням капітальних вкладень і одержанням ефекту.

Тривалість будівельного лагу (Лб) обчислюється за формулою:

Лб = а1 × Т + а2 × (Т– 1) + ... + а t, років,

де а1, а2, ... , a т – доля капітальних вкладень у процентах до кошторисної вартості за 1, 2 ... Т-й рік загальної тривалості будівництва.

Визначення економічної ефективності виробничих інвес­тицій в умовах ринку повинно враховувати притаманні ринковій економіці рівень інфляції та ступінь ризику.

Необхідний для цього розмір капіталу обчислюється на основі інформації про потребу в новому устаткуванні у фізичних одиницях та існуючої індивідуальної ціни на нього. При цьому враховується вартість монтажу та доставки:

де n – кількість необхідних видів основних фондів;

Ці – повна вартість придбання нових основних фондів на зміну застарілим, грн;

Ni – кількість основних фондів і-го виду, що необхідно придбати, одиниць;

Вт.р.оф – загальна сума витрат на ремонт і технічне обслу­го­вування наявних основних фондів підприємства, грн;

А – загальний амортизаційний фонд підприємства, грн.

Другий варіант передбачає розширене відтворення основних фондів і об’єктів соціальної інфраструктури. Наслідком цього процесу має бути нарощення до необхідних розмірів виробничої потужності підприємства переважно шляхом його технічного переозброєння, реконструкції або розширення за заздалегідь розробленим проектом.

Обчислюють необхідну середньорічну виробничу потуж­ність Мср, виходячи з очікуваного коефіцієнта її використання (Квик) у розрахунковому році та виявленого попиту ринку на продукцію:

нат. одиниць,

де Квик – коефіцієнт використання потужності.

 – величина попиту на –й вид продукції, що роз­раховується за статистичними методами прогнозування попиту.

Коефіцієнт використання виробничої потужності () залежить від ступеня зносу основних фондів підприємства та формування його резерву. Якщо виробництво розширюється або реконструюється за допомогою фондів, що вже були в експлуатації відносно довго, цей коефіцієнт буде значно менший за одиницю (0,5 – 0,6) за рахунок того, що такі фонди будуть вимагати додаткових ремонтів. Якщо виробництво укомплек­товується новими фондами, такий коефіцієнт 0, 9 – 0, 95.

Визначають середньорічну виробничу потужність  для задоволення ринкового попиту на продукцію:

нат. одиниць,

де  – базова виробнича потужність підприємства.

Розраховують абсолютну величину необхідної додаткової виробничої потужності підприємства () використовуючи для цього спеціальний коефіцієнт перерахунку середньорічного її приросту в абсолютний, який майже завжди дорівнює 0, 5, за середніми даними тривалого періоду:

.

На основі питомих капітальних витрат на одиницю приросту виробничої потужності визначають загальну суму необхідних капіталовкладень на певний розрахунковий період:

нат. одиниць,

де – питомі капітальні витрати на одиницю приросту виробничої потужності.

 

 

38