Главная->Цивільна оборона->Содержание->7.3.1. ОРГАНІЗАЦІЯ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ УМОВАХ

Цивільна оборона (частина 2)

7.3.1. ОРГАНІЗАЦІЯ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ УМОВАХ

 

Організація життєдіяльності населення в екстремальних умовах є комплексом заходів, спрямованих на створення і підтрим-ку нормальних умов життя, здоров'я і працездатності людей. Він включає:

•          управління діяльністю робітників та службовців, усього на-селення при загрозі і виникненні надзвичайних ситуацій;

•          захист населення і території від наслідків аварій, катастроф, а також стихійних лих;

•          забезпечення населення питною водою, продуктами і пред-метами першої необхідності;

•          захист продуктів, сировини, фуражу, джерел води від радіа-ційного, хімічного і бактеріологічного зараження;

•          забезпечення житлом і працевлаштуванням;

•          комунально-побутове обслуговування;

•          медичне обслуговування;

•          навчання населення способам захисту і діям в умовах над-звичайних ситуацій;

•          розробку і своєчасне введення режимів діяльності в умовах радіаційного, хімічного і бактеріологічного зараження;

•          санітарну обробку;

•          знезаражування  території,   споруд,  транспортних  засобів, устаткування, готової продукції; •          підготовку сил і засобів та ведення РІНР у районах лиха і вогнищах ураження;

•          забезпечення населення інформацією про характер і рівень небезпеки, порядок поведінки;

•          морально-психологічну підготовку і заходи щодо підтри-мання високої психологічної стійкості людей в екстремальних ситуаціях;

•          заходи, спрямовані на попередження чи ослаблення для лю-дей екологічних наслідків надзвичайних ситуацій;

Виконання всіх цих заходів організовується виконавчою вла-дою і органами управління цивільної оборони відповідного рівня. Безпосередніми виконавцями цих заходів є керівники підпри-ємств, установ і організацій.

Заходи розробляються завчасно, відображаються в планах ЦО і виконуються як у період загрози, так і після виникнення над-звичайної ситуації.

Одним з головних питань є забезпечення населення продукта-ми, питною водою і предметами першої необхідності, а в холод-ну пору — і теплом.

Порядок забезпечення населення продуктами, водою, предме-тами першої необхідності в умовах надзвичайних ситуацій ви-значається відповідними постановами Кабінету Міністрів Украї-ни і в першу чергу вказівками та інструкціями Міністерства торгівлі Мінагропрому, Міністерства охорони здоров'я, Мініс-терства житлово-комунального господарства.

Шдприємства побутового обслуговування міст, відповідно до плану ЦО, вивозять устаткування в заміську зону (район розсе-лення) і готують підприємства (організації) для обслуговування населення, особливо для санітарної обробки людей і знезаражу-вання одягу, якщо виникла така необхідність.

Організацію інформації населення при виникненні надзвичай-них ситуацій вирішує Міністерство зв'язку України, Державний комітет з телебачення і радіомовлення, їхні територіальні органі-зації, місцеві органи влади й органи управління ЦО.

Своєчасна і правдива інформація про реальну обстановку в країні, області, районі, місті і на об'єкті виключає виникнення і поширення неправдивих слухів, а головне, додає впевненості людям.

На об'єктах господарювання організація і проведення бага-тьох заходів здійснюється за участю місцевих органів державної влади. Це стосується насамперед заходів щодо всебічної підгото-вки заміської зони, організації евакозаходів, навчання населення використовувати засоби і способи захисту, діяти в умовах над-звичайних ситуацій.

Тимчасове розселення евакуйованих у безпечних районах пе-редбачає максимальний захист людей від радіоактивного зара-ження, хімічного ураження при ава’іях чи катастрофах на радіа-ційно чи хімічно небезпечних обєктах, а також запобігання загибелі у випадках катастрофічного затоплення районів прожи-вання населення.

В місцях розселення звільняються приміщення для розміщен-ня евакуйованих громадян, готуються (при необхідності) колек-тивні засоби захисту. Якщо укриттів недостатньо, то організову-ється їх додаткове будівництво, пристосування наявних підвалів, гірничих виробок, для чого залучається все працездатне населен-ня, в тому числі й евакуйоване.

Велике значення має забезпечення у місцях розселення еваку-йованого населення продуктами харчування, надання їм побуто-вих послуг медичного обслуговування.

Забезпечення населення продуктами харчування і предметами першої необхідності здійснюється службою торгівлі і харчування ЦО сільського району (району, куди евакуюється населення). Перші дві доби населення повинне харчуватися запасами продуктів, привезених із собою. При їх відсутності харчування здійснюється через систему суспільного харчування або в родинах, куди вони підселюються.

Харчування особового складу невоєнізованих формувань ЦО здійснюється рухомими пунктами харчування і нерухомих пунк-тів продовольчого забезпечення служби торгівлі і харчування. Безпосередньо організовують харчування особового складу фор-мувань заступники командирів формувань з матеріального забез-печення. При відсутності часу (неможливості) на готування гаря-чої їжі видається сухий пайок.

Під час роботи у вогнищах радіаційного зараження видача га-рячої їжі і сухих пайків здійснюється відповідно до встановлених норм. Готування і прийом гарячої їжі організовується на незара-женій території чи на місцевості з рівнем радіації, який не пере-вищує 1 Р за годину (1 Р/год).

При радіації від 1 до 5 Р/год готування і приймання їжі здійс-нюється тільки в закритих приміщеннях. При радіації понад 5 Р/год особовому складу невоєнізованих формувань замість гаря-чої їжі видається сухий пайок у герметичному упакуванні.

У районах, заражених отруйними речовинами, дозволяється готувати і приймати їжу тільки в спеціальних приміщеннях, об-ладнаних фільтровентиляційними установками. У районах, заражених бактеріальними засобами готування і приймання їжі дозволяється тільки після ретельної дезінфекції території, кухонь і устаткування, а також повної санітарної обро-бки потерпілих.

Медичне обслуговування покладається на існуючу систему лікувальних установ у місцях розселення:

•          лікарні;

•          поліклініки;

•          медичні пункти;

•          аптеки.

їх робота у надзвичайних ситуаціях значно ускладнюється, бо крім хворих загального захворювання можуть надходити люди, уражені радіоактивними речовинами, отруйними речовинами, бактеріальними засобами. Значно зростає роль надання само- і взаємодопомоги.

При аварії на АЕС додатково обладнуються місця для госпіта-лізації людей з ознаками променевої хвороби, для надання меди-чної допомоги населенню на маршрутах евакуації й у районах розселення лікарні підсилюються бригадами, у складі яких обов'язково повинні бути лікарі-радіологи. Особлива увага при-діляється попередженню епідемій інфекційних захворювань се-ред населення. Для проведення цих робіт створюються санепідб-ригади. Для санобробки населення використовуються дезінфек-ційно-душові установки і стаціонарні санітарно-обмивальні пункти.

На випадок загибелі людей під час надзвичайних ситуацій ри-туальні послуги здійснюються за рахунок держави.

3 вищевказаного видно, наскільки важлива роль служб торгів-лі і харчування цивільної оборони і їх формувань. Вони створю-ються за рішенням виконкомів області, міських і районних рад (держадміністрацій) на базі організації державної і кооперативної торгівлі.

Начальником державної служби призначається міністр торгів-лі України, обласних служб призначаються начальники управлінь торгівлі. Начальники служб здійснюють керівництво силами і за-собами служб безпосередньо, через начальників штабів, органи управління ЦО і структурні організації, керівниками яких є нача-льникислужб.

Завдання служби торгівлі іхарчування:

•          забезпечення гарячим харчуванням і сухими пайками особо-

вого складу невоєнізованого формування в період підготовки і

ведення РІНР, а також потерпілого (ураженого) населення, що

перебуває в загонах першої медичної допомоги;

ЦИВІЛЬНА ОЄОРОНА       забезпечення санітарно-обмивальних пунктів (СОП), пунк-тів спеціальної оробки (ПуСО) і загонів першої медичної допо-моги обмінним фондом одягу, взуття і білизни;

•          планування, організація і координація дій рухомих підрозді-лів торгівлі і харчування для забезпечення особового складу не-воєнізованих формувань ЦО продуктами харчування і предмета-ми першої необхідності;

•          здійснення заходів щодо захисту на підприємствах запасів продуктів харчування й інших матеріальних засобів від радіоак-тивних речовин, отруйних речовин і біологічних засобів;

•          здійснення контролю за підготовкою й оснащенням рухомих пунктів для роботи у польових умовах.

Частина завдань забезпечення ЦО вирішується структурними підрозділами державної і кооперативної торгівлі.

Порядок розрахунку за продукти харчування встановлюється особливим розпорядженням Кабінету Міністрів України.

Спеціальна обробка

Спеціальна обробка — складова частина ліквідації на-слідків радіаційного, хімічного й бактеріального зараження і проводиться з метою відновлення готовності техніки, транспорту і особового складу формувань до виконання своїх завдань з про-ведення рятувальних робіт. Спеціальна обробка включає:

•          санітарну обробку особового складу;

•          дезактивацію;

•          дегазацію;

Санітарнаобробка — видалення з особового складу радіоак-тивних речовин, знешкодження і видалення отруйних речовин і бактеріологічних засобів.

Дезактжація — видалення радіоактивних речовин із забруд-нених поверхонь до припустимих розмірів зараження, безпечних для людини.

Дегазація — знешкодження забруднених об’єктів шляхом нейтралізації чи видалення отруйних речовин.

Дезінфекція — видалення заразних мікробів і нейтралізація токсинів на об'єктах, що були заражені.

Дезінсекція — видалення комарів і кліщів.

Дератизація — видалення гризунів. У залежності від обставин, часу, засобів спеціальна обробка поділяється на часткову та повну.

Часткова спеціальна обробка проводиться силами особового складу формувань і населенням самостійно.

Повна спеціальна обробка проводиться силами штабних нево-єнізованих формувань.

В областях створюються для цього служби ЦО с.о.л. і о.о. — сані-тарної обробки людей і обробки одягу на базі підприємств обласного управління комунального обслуговування населення і комунально-технічна — на базі обласного управління комунального господарства.

Для безпосереднього ведення робіт створюються невоєнізова-ні формування:

♦          збірні загони (команди, групи) РХЗ;

♦          команди, групи знезаражування;

♦          санітарно-обмивальні пункти (СОП) (на базі лазні);

♦          станції знезаражування одягу (СЗО) (на базі пралень, фаб-рик хімічного чищення);

♦          станції знезаражування транспорту (СЗТ) (на базі мийок).

Часткова санітарна обробка

Часткова санітарна обробка проводиться особовим складом формування, робітниками та службовцями об'єктів гос-подарювання, населенням у всіх випадках, коли установлений факт радіоактивного, хімічного чи біологічного зараження.

Вона може проводитися багаторазово без зупинки виконання завдань, за розпорядженнями командирів (начальника), а насе-лення — самостійно.

Вона проводиться після зараження безпосередньо в зоні ра-діоактивного зараження і повторюється після виходу з зони за-раження.

Вона полягає у видаленні радіоактивних часток з відкритих ділянок шкірних покривів тіла (обличчя, рук, шиї), одягу і взуття.

Перед тим як приступити до часткової санітарної обробки, спочатку роблять часткову дезактивацію одягу, взуття і засобів індивідуального захисту.

При проведенні часткової санітарної обробки на незасадженій території дотримуються такої послідовності:

♦          знімають засоби захисту шкіри і витрушують їх або проти-рають тканиною, змоченою водою (дезактивуючим розчином);

♦          не знімаючи протигаза, витрушують або обмітають радіоак-тивний пил з одягу; •          обмивають чистою водою відкриті ділянки тіла, потім шо-лом-маску протигаза;

•          знімають протигаз і ретельно миють водою обличчя;

•          прополіскують ротову порожнину і горло.

Дезактивація одягу, взуття і засобів індивідуального захисту

здійснюється в такій послідовності: знімають верхній одяг, ста-вши спиною проти вітру, ретельно витрушують його, після цього вішають одяг на перекладину (вірьовки) і віником (щіткою, джгутом із соломи) змітають чи вибивають радіоактивний пил. Потім очищають взуття від бруду і обмітають його віником чи протирають ватним тампоном, при наявності води — обмивають.

Протигаз (респіратор, протипилову тканинну маску) ретельно витрушують, чистять щіткою, по можливості полощуть чи перуть в чистій воді. Лицьову частину і коробку протигаза протирають і укладають в очищену протигазову сумку.

Порядок обробки відкритих ділянок шкірних покривів може бу-ти таким: спочатку миють з милом руки протягом трьох-п'яти хви-лин, потім обличчя, шию, очі, ніс, рот. Обличчя МИЮТЬ ВОДОЮ 3 ми-лом, волосся, забруднене радіоактивними речовинами, — шампу-нем з додаванням 3-процентного розчину лимонної кислоти. Очі промивають теплою водою, ротову порожнину і горло обробляють розчином марганцівки, при цьому радіоактивні речовини видаля-ються майже цілком. Зуби і ясна вичищають щіткою із зубною пас-тою, після чого прополіскують 3-процентним розчином лимонної кислоти. Особливо ретельно слід обробляти місця, де є подряпини, порізи, тріщини через те, що вони сприяють проникненню радіону-клідів в організм. Хороший ефект при обробці шкірних поьфивів дає застосування паст на основі каолінової глини з різними добавками гексамету фосфату натрію, соди, пемзи і т.д. Якщо вказаних компо-нентів не виявилося, можна використовувати для обробки рук, об-личчя, шиї розчин з індивідуального протихімічного пакета.

Пам'ятаючи, що часткова обробка не гарантує повного вида-лення радіоактивних речовин, проводять індивідуальний дозиме-тричний контроль. Якщо радіоактивне зараження тіла і забруд-нення одягу виявиться вище встановлених норм, часткова обробка повторюється або проводиться повна санітарна обробка.

Повна санітарна обробка

Зводиться до обмивання тіла теплою водою з милом, обробки слизових оболонок очей, носа і рота 2-процентним роз-чином питної соди. Така обробка проводиться на стаціонарних або нерухомих санітарних обмивальних пунктах (СОП), створю-ваних на базі звичайних лазень, санпропускників, різного роду душових павільйонів. Одночасно з повною санітарною обробкою проводять дезактивацію білизни, одягу і взуття на пунктах спеці-альної обробки (ПуСО) чи на станціях знезаражування одягу (СЗО). Щоб не допустити ураження шкірних покривів, повну са-нітарну обробку слід проводити не пізніше 2-3 годин після зара-ження.

Роботу санітарно-обмивального пункту організовують так, щоб виключити зустрічний рух людей, які пройшли санітарну обробку, з тими, хто прямує на неї. При вході на СОП люди про-ходять дозиметричний контроль, у роздягальному відділенні зні-мають одяг і йдуть в обмивальне відділення. Одяг зі ступенем за-раження понад 1 мР/год вилучається і підлягає захороненню, менше 1 м Р/год — дезактивується. В обмивальному відділенні під душем миють голову, шию, руки (робиться це двічі), а потім обмивають усе тіло.

Миття людей триває протягом 15-20 хвилин, після чого про-водиться повторний дозиметричний контроль. Якщо результат дозиметричного контролю негативний, санітарна обробка повто-рюється. Ті, хто пройшов обмивання і дозиметричний контроль, направляються у відділення для одягання (надягають одяг, що пройшов спеціальну обробку, або чистий одяг з обмінного фонду).

У літню теплу погоду для санітарної обробки можна викорис-товувати незаражені радіоактивними речовинами відкриті водо-йми, а ще краще — проточні вододжерела.

Санітарну обробку можна провести і в домашніх умовах, ви-користовуючи з цією метою ванну, душ або інший придатний для миття посуд.

Санітарна обробка вважається закінченою, якщо рівень радіо-активності не перевищує припустимої норми. Якщо ж у резуль-таті проведеної обробки не досягнутий необхідний ступінь чис-тоти тіла, проводять повторну санітарну обробку.

Після аварії на Чорнобильській АЕС з метою попередження радіоактивного зараження людей проводилася масова санітарна обробка населення, що проживала в потерпілих районах. 3 цією метою 29 квітня 1986 року були розгорнуті служби санітарної обробки людей і знезаражування одягу (СОЛЗО) у Київській, Че-рнігівській, Житомирській областях і м. Києві. Здійснення цього захисного заходу потребувало проведення цілого комплексу за-ходів, спрямованих на розгортання мережі санітарно-обмиваль-них пунктів (СОП), забезпечення їх необхідними метеріальними засобами, обмінним фондом одягу і взуття, організацію дозимет-ричного контролю і медичного обслуговування.

Для саніта,ної обробки населення, евакуйованого з 30-кіло-метрової зони, були задіяні 12 стаціонарних обмивальних пунктів у Поліському, Іванківському, Бородянському, Макарівському ра-йонах Київської області з пропускною здатністю 24,9 тисяч чол. на добу. У місті Києві для санітарної обробки евакуйованих і тих, хто приймав участь в роботах з ліквідації наслідків аварії розгор-талися 4 стаціонарних обмивальних пункти з пропускною спро-можністю 4 тис. чол. на добу.

Подібні обмивальні пункти розгорталися в Чернігівській, Жи-томирській, Черкаській областях.

У південних і східних областях республіки, де розміщувалися вивезені з м. Києва і 30-кілометрової зони школярі й учні ПТУ, санітарну обробку проводили на стаціонарних санітарно-обмивальних пунктах обласних служб СОЛІО.

Для санітарної обробки особового складу військових, частин, які працювали безпосередньо в районі атомної електростанції і 30-кілометровій зоні, було розгорнуто силами хімічних підрозді-лів і частин цивільної оборони 10 пунктів спеціальної обробки (ПуСО).

Таким чином, розгорнута мережа стаціонарних рухомих сані-тарно-обмивальних пунктів у 30-кілометровій зоні, районах роз-міщення евакуйованого населення, на основних маршрутах руху автотранспорту дозволила здійснити санітарну обробку робочого персоналу АЕС, особового складу військових частин і невоєнізо-ваних формувань, які брали участь у ліквідації наслідків Чорно-бильської катастрофи, а також населення, евакуйованого з небез-печних районів.

Захист продуктів харчування, води і їх дезактивація

Щоб зберегти продукти харчування і воду від зара-ження радіоактивними речовинами, необхідно насамперед ізолю-вати їх від зовнішнього середовища.

У домашніх умовах основним способом захисту продуктів хар-чування і води від зараження є збереження їх у тарі, яка герметично закривається, чи використання для їх укриття захисних матеріалів (поліетиленової плівки, щільного паперу, клейонки тощо).

Хліб, сухарі, кондитерські вироби варто загорнути в щільний папір і вкласти в металеві каструлі, поліетиленові мішки. Цукор, борошно, крупу, вермішель доцільно тримати в пакетах із щіль-ного паперу. Для більшої надійності ці продукти краще укласти в коробки, шухляди, викладені зсередини клейонкою чи іншим плівковим матеріалом. Добрий захист м’яса, ковбас, рибних ви-робів забезпечують домашні холодильники.

Масло, молоко, рослинні жири краще зберігати в металевих чи скляних банках із кришками, які щільно закриваються. Для захисту овочів слід використовувати дерев’яні шухляди, укрив-ши їх брезентом або іншою щільною тканиною.

Для укриття продуктів харчування в умовах сільської місце-вості можна використовувати льохи, підвали, овочосховища, склади й інші спеціально підготовлені приміщення. В них пови-нні бути замазані щілини в стінах, дверях, закриті вентиляційні отвори. Вікна слід закрити щитами, оббитими толем, чи закласти цеглою. Двері оббити з обох боків щільним матеріалом.

Картоплю, капусту, моркву й інші овочі, що зберігаються поза приміщеннями, доцільно вкривати матами з очерету, соломи, a потім засипати ґрунтом товщиною 15—20 см. Якщо овочі знахо-дяться в полі, то поблизу місця їх зберігання треба викопати кот-лован глибиною 0,5 м і шириною 1,5-2 м, закласти в нього карто-плю чи інші бульбоплоди, зверху накрити соломою товщиною 20—30 см і засипати шаром землі (15—20 см).

Для захисту води слід використовувати термоси, графини, відра, бідони, ванни. Весь посуд повинний закриватися щільними кришками, а відра і ванни — накриватися щільним матеріалом.

Запаси води необхідно створювати з розрахунку на кожну лю-дину на добу тільки для готування їжі від 3 до 5 літрів.

У містах і населених пунктах, де є система водопостачання, подача води відбувається по трубах з водопровідною арматурою яка забезпечує надійний її захист.

У населених пунктах сільської місцевості широко розповсю-джені шахтні колодязі з дерев’яним зрубом чи залізобетонними кільцями. Для захисту таких колодязів навколо зрубу (верхнього кільця) насипають глиняний шар товщиною до 50 см і шириною 1,5-2 м. Глину утрамбовують, зверху насипають шар щебеню, га-льки або гравію товщиною 10—15 см. Верхню частину де-рев’яного зрубу оббивають дошками або багатошаровою фане-рою. Над колодязем улаштовують навіс, а шахту закривають щільною кришкою, оббитою листовим залізом або толем. Бажано із шахти колодязя викачати воду й очистити дно.

Якщо час не дозволяє виконати вказані роботи, застосовують найпростіший спосіб захисту води від радіоактивного зараження — перекриття шахти колодязя пилонепроникною тканиною, бре-зентом, клейонкою.

Продукти харчування, які зазнали радіоактивного зараження, підлягають дезактивації, а ті, що зберігаються в герметичної тарі, можуть бути використані після ретельного обмивання посуду те-плою водою.

М'ясо, сир, масло, які знаходяться в негерметичній тарі, обро-бляються шляхом зняття ножем зараженого шару товщиною не менше 2-3 см. Картоплю, моркву, буряк та інші овочі і фрукти ретельно миють струменем води, при дво-, триразовому проми-ванні досягається видалення до 80 % радіоактивних речовин. При знятті шкірки з овочів з наступним кип'ятінням їх до напівготов-ності відбувається остаточне видалення радіонуклідів.

Слід пам'ятати, що найбільше, в порівнянні з картоплею, мор-квою й іншими коренеплодами, наповнення стронцію-90 відбува-ється в столовому буряку (у 6-8 разів більше), тому він підлягає найбільш ретельній обробці.

Молоко, заражене радіоактивними речовинами, у домашніх умовах на вживається, воно підлягає переробці у сир або масло.

Олію відстоюють протягом 3-5 діб і верхній шар вживають у їжу.

Якість обробки продуктів харчування підлягає дозиметрично-му контролю, при можливості необхідно перевірити їх у лабора-торії цивільної оборони або санепідемстанції.

Для очищення води від радіоактивних речовин застосову-ють кілька способів: відстоювання, фільтрування, коагулюван-ня з наступним відстоюванням, перегонку. Перший спосіб до-зволяє видалити тільки нерозчинні радіонукліди. При використанні коагуляторів (глини, галуну, кальцинованої соди, фосфатів) можна видалити до 40 % радіонуклідів стронцію і цезію. Фільтруванням через пісок, торф, гравій можна досяг-нути очищення до 70 %.

У сільській місцевості, на дачних (садових) ділянках очищену воду із заражених водойм можна отримати шляхом улаштування спеціальних колодязів на відстані від берега водойми 5-10 м. При цьому дно колодязя повинне бути нижче поверхні рівня води у водоймі.

Якщо ґрунт берега не пропускає вод, то між водоймою і коло-дязем обладнують фільтруючу траншею або трубу.

Найкращі результати для видалення радіонуклідів з води досягаються при перегонці чи пропущенні її через іонообмінні смоли. Радіація і харчування

Харчування населення, що проживає на радіаційно за-бруднених територіях, повинне бути різноманітним, повноцін-ним, містити значну кількість висококалорійних живильних ре-човин, вітамінів, ультрамікроелементів.

Радіонукліди, які випали на поверхню землі, можуть потрап-ляти в організм людини насамперед із продуктами харчування і водою. Як зменшити радіаційне опромінення організму людини?

На це питання відповідає академік Д.М. Гродзинський — заві-дуючий відділом біофізики і радіології Інституту клітинної біо-логії і генетичної інженерії Академії наук України.

Насамперед у раціон харчування повинні входити такі речо-вини, які перешкоджають засвоєнню організмом радіонуклідів. При цьому пропонуються не хімічні сполуки, а природні, органі-чні, котрі не несуть небезпеки, не дають побічних негативних явищ. Найбільш розповсюджені з них — пектини або полісаха-риди, органічні речовини, які вступають у контакт з радіонуклі-дами, позбавляють їх можливості розчинятися в клітинах живого організму, їх одержують із водоростей. Дослідження можливос-тей широкого їх виробництва і впровадження сьогодні ведуться в наукових установах держави.

А тим часом, зважаючи на те, що пектини входять до складу багатьох продуктів, якими ми харчуємося, слід більше вживати яблук, гарбузи, ріпу, моркву, буряк, капусту; влітку і восени — сливи, полуниці, вишні, чорноплідну горобину, обліпиху.

Засвоєнню радіонуклідів в організмі перешкоджають і фрук-тові соки, до складу яких входять органічні кислоти, здатні всту-пати в тісну взаємодію з радіонуклідами і, утворивши з ними ряд сполук, видаляють їх з організму. Наявність у раціоні харчування гранатного, яблучного, грушевого, сливового, томатного, виног-радного соків — один зі способів позбутися шкідливого впливу внутрішнього радіаційного опромінення.

Для підтримки потрібної кількості калію в організмі слід спо-живати петрушку, шпинат, цибулю, часник, брюссельську і цвіт-ну капусту, турнепс, щавель, селеру та інші види зелених куль-тур. їх можна успішно вирощувати на присадибних і садових ділянках, купувати в торговельній мережі і на ринках.

Велике значення для зменшення радіоактивного впливу має нормальне співвідношення в організмі кальцію і магнію. Досягти цього можна, систематично вживаючи молоко і сир, ввівши в ра-ціон харчування бобові культури — квасолю, горох та ін. В умовах Чорнобильської катастрофи не виключена можли-вість потрапляння в організм людини «гарячих» часток — дуже руйнівних для живих клітин радіоактивних елементів. Потрап-ляючи з продуктами харчування в організм, вони, маючи нерівну поверхню (гострі кути), застряють у кишково-шлунковому трак-ті. Несучи великі дози радіації, вони руйнують навколо себе усі тканини, викликаючи їх злоякісне переродження. Для зменшення впливу «гарячих» часток необхідно стежити за нормальною ро-ботою кишечника. Важливо для цього вживати продукти, де є волокнисті речовини: капусту, буряк, моркву, житній хліб.

Як зауважує академік Д,М. Гродзинський, продукти, які мають яскраво-жовті і червоні пігменти, зменшують імовірність появи раку. Це помідори, червона морква, вишня, смородина. При цьому важливо, щоб вживались вони систематично, створюючи своєрід-ний бар’єр загрозливим хворобам. Для підтримання високої імун-ної системи — щита проти хвороб можна, не застосовуючи склад-ного лікування і хімічних препаратів, вирівнювати вміст в організмі вітамінів, мікро- і ультрамікроелементів: заліза, міді, ко-бальту, молібдену, які повинні бути присутніми в оптимальних кі-лькостях і співвідношеннях. Для цього важливо збалансувати по вітамінах і мікроелементах щоденний раціон харчування. До нього повинні входити: 0,5 л коров’ячого молока, 300 г фруктів і фрук-тових соків, 200 г м’яса, риби, 20 г олії. Для дітей ця доза повинна бути вдвічі менша, для малюків до 4 років — втричі.

Добова калорійність їжі повинна бути: для тих, хто займається фізичною працею — 3100 кілокалорій, розумовою — 2700; для дітей від 1 до 3 років — 1320 кілокалорій, від 4 до 6 років — 1900, від 7 до 10 років — 2300, від 10 до 13 років — 2500, від 14 до 17 — 2750 кілокалорій.

Важливе значення для оздоровлення організму має виїзд у місця, де є чисті продукти. Це може вивести з організму цезій-137, основ-ний радіоактивний забруднювач у потерпілих від аварії районах, для дорослих бажаний термін 3-4 місяці, для дітей — 2 місяці.

Активний образ життя, заняття фізкультурою, прогулянки на свіжому повітрі цілюще впливають на організм людини, допома-гають йому боротись із хворобами, у тому числі і з радіацією.

Дезактивація

Техніка, майно, одяг, продукти харчування, вода, що забруднені радіоактивними речовинами, підлягають дезактива-ції. При частковій дезактивації техніки і одягу видаляють радіоактивні речовини з усієї поверхні методом обмітання або обти-рання.

Повна дезактивація здійснюється такими методами:

•          змивання радіоактивних речовин дезактивуючим розчином, водою і розчинниками з одночасною обробкою забрудненої по-верхні щітками дегазаційних машин і пристосувань.

•          змивання радіоактивних речовин водою під тиском;

•          знищення радіоактивних речовин газокраплинним потоком;

•          знищення радіоактивних речовин витиранням брудної пове-рхні тампонами, змоченими дезактивуючим розчином, водою і розчинниками;

•          змітання радіоактивного пилу віниками, щітками і т.д.;

•          знищення радіоактивного пилу методом пиловідкачування.

Метод дезактивації вибирається відповідно до виду забруд-

нення. Суть дезактивації, таким чином, полягає у відриванні ра-діоактивних речовин з поверхні і знищенні їх з оброблених об'єктів.

Дезактивація будинків проводиться обмиванням водою. Обми-вання починається з даху і ведеться зверху вниз. Особливо ретельно обмиваються вікна, двері, карнизи і нижні поверхи будинку.

Дезактивація внутрішніх приміщень і робочих місць прово-диться за допомогою обмивання дезактивуючим розчином, во-дою, обмітання мітлами і щітками, а також протирання. Почина-ти дезактивацію слід зі стелі. Стеля, стіни, майно протираються вологими ганчірками, підлога миється теплою водою з милом чи 2-5-процентним содовим розчином.

Дезактивація ділянок територій, що мають тверде покриття, може проводитися змиванням радіоактивного пилу струменем води під великим тиском за допомогою поливальних машин чи змітанням радіоактивних речовин підмітально-прибиральними машинами.

Ділянки територій, які не мають твердого покриття, дезакти-вуються шляхом зняття зараженого шару ґрунту товщиною 5-10 см, дорожніми машинами (бульдозерами, грейдерами), засипан-ням забруднених ділянок шаром чистого ґрунту товщиною 8-10 см; переорюванням зараженої території плугом на глибину до 20 см, збиранням снігу і льоду. Щоб зменшити перенесення радіоак-тивного пилу з одного місця на інше, використовують з’єднувальні рецептори, які утворюють плівку, що запобігає пи-лоутворенню.

Дезактивація води проводиться декількома способами: пере-гонкою — за допомогою іонообмінних смол або відстоювання колодязів шляхом багаторазового відкачування з них води і ви-далення ґрунту з дна, а ділянка місцевості, що прилягає до коло-дязя в радіусі 15—20 м, дезактивується шляхом зняття шару ґру-нту товщиною 5—10 см з наступним засипанням його незабрудненим піском.

Дезактивація продуктів і продовольчої сировини відбувається шляхом обробки чи заміни тари. Продукти, які не були оброблені шляхом зняття забрудненого шару, заражена готова їжа та хліб знищуються.

Для полегшення дезактивації користуються дезактивуючими розчинами, що робляться на базі порошків СФ-2 (СФ-2У) чи при їх відсутності пральними порошками, промисловими відходами, які необхідні для пом'якшення води, що дає можливість краще змити з поверхні бруд разом з радіоактивними речовинами. 3 ці-єю метою розчини можна підігріти.

Дегазація

Дегазація може проводитися хімічним, фізико-хіміч-ним і фізичним способами.

Хімічний спосіб базується на взаємодії хімічних речовин з от-руйними речовинами, внаслідок чого виникають нетоксичні ре-човини. Цей спосіб дегазації здійснюється протиранням зараже-ної поверхні дегазаційними розчинами або обробкою їх водними кашками ДТС ГК (хлорне вапно). При відсутності штатних дега-заційних речовин можна використати промислові відходи, які мі-стять у собі речовини лужної і окислювально-хлоруючої дії.

Відходи, які містять речовини лужного характеру, утворюються:

•          при очищенні нафтопродуктів;

•          при обробці шерсті, льону, бавовни, віскози;

•          при митті пляшок з-під пива, вина і безалкогольних напоїв;

•          при знежирюванні металевих поверхонь;

•          при переробці целюлози і на інших підприємствах хімічної промисловості.

Лужність відходів можна встановити за допомогою лакмусо-вого паперу (синіє) або в результаті лабораторного аналізу. Від-ходи, які мають у своєму складі речовини окислювальної і окис-лювально-хлоруючої дії, утворюються:

•          при відбілюванні бавовняних і штапельних тканин;

•          при відбілюванні целюлози;

•          у виробництві хлору, азотно-тукових добрив. Лакмусовий папір у них червоніє.  

Фізико-хімічний спосіб заснований на змиванні отруйних ре-човин із забрудненої поверхні за допомогою миючих речовин або розчинників. Для цього використовуються порошки «Дом», «Ева» та інші миючі речовини у вигляді водного розчину (влітку) або розчин у аміачній воді (взимку).

При дегазації розчинниками отруйні речовини не знищуються, а розчиняються і видаляються із зараженої поверхні разом з роз-чинником. Розчинниками можуть бути: бензин, газ, дизельне па-ливо, дихлоретан, спирт.

Фізичний спосіб заснований на випарюванні отруйних речо-вин із зараженої поверхні і частковим їх розкладанням під дією високотемпературного газового потоку. Проводиться за допомо-гою теплових машин.

Дегазація територій може проводитися хімічним або механіч-ним способом. Хімічний спосіб здійснюється поливанням дегаза-ційними розчинами або розсипанням сухих дегазаційних речовин за допомогою дорожніх машин.

Механічний спосіб — зрізання і видалення верхнього шару за допомогою бульдозерів, грейдерів на глибину 7-8 см, а снігу — до 20 см, або нейтралізація забрудненої поверхні з використан-ням покриття із соломи, очерету, дощок та ін.

Дегазація території з твердим покриттям, зараженої шкірно-наривними і нервово-паралітичними о

 

39