Главная->Цивільна оборона->Содержание->7.1.7. ВИКОРИСТАННЯ СИЛ ЦО НА ХІМІЧНО НЕБЕЗПЕЧНОМУ ОБ'ЄКТІ (ХНО) ПРИ ЛІКВІДАЦІіЇ ВОГНИЩ УРАЖЕННЯ, УТВОРЕНИХ ВИТІКАННЯМ ВЕЛИКОЇКІЛЬКОСТІ СДОР

Цивільна оборона (частина 2)

7.1.7. ВИКОРИСТАННЯ СИЛ ЦО НА ХІМІЧНО НЕБЕЗПЕЧНОМУ ОБ'ЄКТІ (ХНО) ПРИ ЛІКВІДАЦІіЇ ВОГНИЩ УРАЖЕННЯ, УТВОРЕНИХ ВИТІКАННЯМ ВЕЛИКОЇКІЛЬКОСТІ СДОР

 

Нині дедалі ширше застосування в народному госпо-дарстві знаходять СДОР; відповідно зростає імовірність хімічно-го зараження місцевості і ураження людей внаслідок аварії на ХНО чи транспортних засобах, які перевозять хімічно небезпечні і СДОР. Понад сто типів СДОР застосовують у різних технологі-чних процесах; найчастіше використовуються аміак, хлор, сірчи-

стий ангідрид, окис вуглецю, сірковуглець, трихлористий фос-фор, фтористий водень та ін. СДОР здійснюють вражаючу дію на людей при потраплянні їхніх парів в атмосферу, при розливанні цих речовин на місцевості й різних поверхнях, з якими стикають-ся люди.

У випадку аварії або руйнування ємкостей зі СДОР вони в га-зо- або пароподібному стані перемішуються з повітрям і поши-рюються за напрямком приземного вітру, утворюючи на своєму шляху зону хімічного зараження.

Важливою характеристикою вогнища, утвореного СДОР, є стійкість зараження, тобто час самодегазації СДОР, який і визна-чає тривалість існування вогнища ураження. На швидкість само-дегазації СДОР впливають випаровування, усмоктування речо-вини в ґрунт і здатність його до хімічного розкладання (гідролізу, окислювання і т.п.). Стійкість зараження залежить також від тем-ператури повітря в приземному шарі і температури ґрунту, швидкості вітру і вертикальної стійкості атмосфери. Чим вища температура повітря і ґрунту і більша швидкість вітру, тим шви-дше випаровуються розлиті СДОР. Прискорюють випаровування СДОР висхідні потоки повітря, які спостерігаються при конвек-ції. Отруйні речовини, що мають температуру кипіння приблизно до + 20°С (окис вуглецю, хлор, аміак, сірчистий ангідрид), при розливанні випаровуються швидко, пари їх у небезпечних конце-нтраціях можуть виявлятися на великих відстанях від місця ава-рії. Отруйні речовини, які мають температуру кипіння вище + 20°С (сірковуглець, трихлористий фосфор), випаровуються пові-льно і до повного випаровування тривалий час знаходяться в міс-цях розливу; пари таких речовин у небезпечних концентраціях поширюються на невеликі відстані.

На стійкість зараження впливають також: наявність осадів (дощ сприяє проникненню СДОР у глиб ґрунту з потоками води, прискорює гідроліз), структура ґрунту, її вологість, наявність і вид рослинного покриву. Так, на піщаних ґрунтах при незначній рослинності стійкість зараження відносно невелика, на глинис-тих, покритих рослинністю, вона значно більша.

У населених пунктах стійкість зараження СДОР вища, ніж на відкритій місцевості, тому що вплив вітру, який прискорює випа-ровування, у цих умовах виявляється в меншій мірі.

Зона зараження СДОР звичайно не має чітко виражених меж і залежить від глибини поширення парів, площі розливу, кількості речовини, що розлилася, а також від метеорологічних умов і ре-льєфу місцевості. Чим більша швидкість вітру, тим більша глибина поширення парів СДОР. Однак при швидкостях вітру понад 6-7 м/с пари СДОР розсіюються. Зі збільшенням температури по-вітря прискорюється випаровування СДОР з ґрунту, збільшується концентрація їх парів над зараженою місцевістю.

Ступінь вертикальної стійкості атмосфери характеризує на-прямок вертикальних потоків повітря, що значною мірою впли-ває на глибину поширення парів СДОР і їх концентрацію. Як за-значалося вище, розрізняють три ступені вертикальної стійкості атмосфери: інверсію, ізотермію і конвекцію. Інверсія перешко-джає розсіюванню повітря по висоті і створює найбільш сприят-ливі умови для збереження високих концентрацій парів СДОР, чим становить найбільшу небезпеку для ураження людей і тва-рин. Ізотермія забезпечує середні умови поширення парів СДОР. При конвекції висхідні потоки повітря розсіюють заражену хма-ру, що значно знижує можливості ураження людей і тварин і по-легшує проведення РІНР.

У населених пунктах і лісах можливий застій зараженого по-вітря. Глибина поширення парів СДОР у видолинках і ярах біль-ша, ніж на рівнині. Ширина зони зараження парами СДОР при стійкому вітрі приймається за 1/5 глибини, а при нестійкому мо-же становити до 4/5 глибини.

3 метою завчасної підготовки до захисту від впливу СДОР на об’єктах, де вони присутні, а також у містах і населених пунктах, де ці об’єкти розташовані, відповідні штаби і служби ЦО й адмі-ністрація підприємств розробляють і здійснюють заходи щодо захисту робітників, службовців і проживаючого поблизу об’єктів населення, спрямовані на запобігання утворення вогнищ хімічно-го ураження, максимальне ослаблення уражаючого впливу от-руйних парів на людей і швидку ліквідацію зон хімічного зара-ження, що утворилися.

Шдготовку підприємства до захисту від СДОР у випадку ви-робничої аварії здійснюють на основі спеціально розробленого плану, в якому відбиті необхідні організаційні й інженерно-технічні заходи; схеми оповіщення працюючої зміни і прожива-ючого поблизу об’єкта населення про небезпеку ураження СДОР; характеристики СДОР і цехів (складів), у яких вони знаходяться, схеми можливої обстановки на об’єкті у випадку аварії чи руйну-вання ємкостей зі СДОР; розрахунки сил і засобів ЦО об’єкта, які залучаються для ліквідації вогнищ зараження СДОР; варіанти дій формувань ЦО при ліквідації вогнищ зараження.

Організаційні заходи передбачають організацію і підтримку в постійній готовності системи оповіщення про хімічну небезпеку, порядок доведення до робітників, службовців і населення встано-влених сигналів; узгодження зі штабом ЦО міста (району) питань використання в разі потреби формувань інших об'єктів і міських засобів оповіщення; порядок представлення повідомлень про ви-никнення вогнищ зараження; навчання особового складу форму-вань ЦО ОГ виконанню конкретних робіт з ліквідації вогнищ за-раження, утворених СДОР на об'єкті; нагромадження для забезпечення всіх робітників та службовців об'єкта, збереження і підтримка в готовності 313 (промислових протигазів певних ма-рок, цивільних та ізолюючих протигазів, засобів захисту шкіри); пошук засобів, придатних для дегазації (нейтралізації) СДОР; підготовку необхідного устаткування для готування розчинів, що дегазують, і подачі їх до місць можливих аварій; пристосування техніки для проведення дегазаційних робіт.

До основних заходів інженерно-технічного характеру від-носяться такі: обладнання ємкостей, комунікацій і виробничих установок зі СДОР автоматичними і ручними пристроями, які запобігають витіканню СДОР у випадку аварії; можливе під-силення конструкцій ємкостей і комунікацій зі СДОР чи улаш-тування навколо них огороджень для захисту від пошкоджень при аварії; будівництво під сховищами підземних резервуарів з водою чи іншими компонентами для розчинення СДОР при її аварійному витіканні; обладнання чаш, пасток, спрямованих стоків для приймання СДОР; розосередження запасів СДОР; будівництво для них заглиблених чи напівзаглиблених сховищ; обладнання робочих приміщень засобами аварійної сигналі-зації.

В плані дій о.с. формувань викладаються основні заходи щодо ліквідації наслідків аварії на кожній виробничій ділянці, де при-сутні СДОР, із вказанням відповідальних виконавців з керівного складу ОГ, залучених сил і засобів, їх завдань і часу, що відво-диться на виконання робіт.

Крім того, у цьому плані передбачаються:

•          оповіщення о. с. формування про негайний збір;

•          проведення розвідки вогнища зараження і позначення його меж;

•          оточення вогнища зараження;

•          проведення безперервного метеорологічного спостереження і порядок інформації про напрямок руху парів СДОР (хмари за-раженого повітря);

•          укриття в захисних спорудженнях чи виведення за межі вог-нища робітників, службовців і населення; •          проведення рятувальних робіт і надання медичної допомоги потерпілим;

•          проведення невідкладних аварійних робіт з ліквідації (лока-лізації) аварії;

•          проведення робіт з дегазації СДОР у місцях її виділення в атмосферу і на шляхах поширення парів;

•          дегазація території, споруд і устаткування;

•          спеціальна санітарна обробка людей.

Ліквідація вогнищ зараження, утворених СДОР у результаті виробничої аварії, організовується і проводиться на основі рі-шень начальника ЦО об’єкта, на якому відбулася аварія, чи голо-ви створюваної надзвичайної комісії.

Рятувальні роботи організовуються після проведення розвідки і прийняття начальником ЦО остаточного рішення.

У зоні зараження намічаються ділянки й об’єкти, на які вво-дяться рятувальні і медичні формування. Роботи проводяться із дотриманням запобіжних заходів, використовуються індивідуа-льні засоби захисту, передбачається страхування особового скла-ду, який виконує роботи.

Уражені після надання їм допомоги доставляються на незара-жену територію, а при необхідності — у лікувальні установи. На-селення, яке опинилося в зоні зараження, евакуюється за її межі. На виході із зон зараження організовуються санітарна обробка населення і о. с. формувань та дегазація транспорту й майна. Ці роботи проводяться на пунктах спеціальної обробки, що розгор-таються, стаціонарних обмивальних пунктах і станціях знезара-жування транспорту. Заражений одяг збирається для подальшої дегазації чи знищення.

Найбільш складні аварійні роботи в газонебезпечних місцях, де потрібне обов'язкове використання ізолюючих протигазів, по-винен виконувати о. с. штатної газорятувальної служби.

Обслуговуючий персонал, уживши необхідні заходи захисту, відповідно до діючих на об'єкті інструкцій виконує заходи, спрямовані на ліквідацію чи локалізацію аварії. В міру прибуття до цих робіт беруться підрозділи рятувальних служб, спеціалізо-вані невоєнізовані формування і зведені загони (команди) проти-радіаційного і протихімічного захисту, створювані на ОГ, які мають СДОР. Крім того, у залежності від масштабів аварії до лі-квідації її наслідків можуть залучатися зведені загони загального призначення; при необхідності на допомогу їм надаються форму-вання служб ЦО (спеціалізовані формування): протипожежні, охорони громадського порядку й ін. У деяких випадках можуть бути задіяні ще й територіальні зведені загони спеціального захи-сту, які розгортаються на базі військових частин ЦО.

Порядок дій сил ЦО при локалізації вогнищ хімічного зара-ження в кожному конкретному випадку залежить від виду отруй-ної речовини, характеру ушкоджень, технологічної схеми вироб-ництва й інших умов.

Командири формувань, з'ясувавши поставлені завдання, вво-дять підлеглі їм сили на призначені ділянки і на місці визначають найбільш доцільні прийоми і способи виконання робіт, уточню-ють порядок використання машин та інших засобів механізації, підтримують установлений режим, стежать за дотриманням захо-дів безпеки.

Після локалізації місця аварії (розливу СДОР) сили ЦО при-ступають до знезаражування вогнищ зараження. У першу чергу дегазують під'їзні колії і внутрішньозаводські дороги, потім зне-заражують ділянки місцевості й об'єкти, що можуть бути джере-лами зараження. Дегазація здійснюється шляхом поливання дега-зуючими розчинами за допомогою пожежних машин, автоцистерн, мотопомп та інших пристроїв, пристосованих для розливання рідин. Щоб зменшити глибину поширення заражено-го повітря, ставляться водні вертикальні завіси, які частково роз-сіюють хмари парів СДОР, частково нейтралізуючі її.

Повернення населення в зону зараження допускається, якщо проведені аналізи повітря, ґрунту і різних поверхонь показали за-раженість, нижчу гранично припустимої концентрації.

Харчова сировина, продукти харчування, фураж, які побували в зоні зараження, також піддаються перевірці, після чого прийма-ється рішення про їх дегазацію, утилізацію чи знищення. На за-раженість (з висновком про подальше використання) перевіря-ються запаси води і джерела водопостачання.

При виникненні аварії на транспорті з викидом (виливанням) СДОР негайно оповіщаються начальники ЦО району, міста й об-ласті, на території яких відбулася аварія. За розпорядженням від-повідного начальника ЦО чи голови надзвичайної комісії приво-дяться в готовність органи управління, формування розвідки, медичної служби, охорони громадського порядку й ін.

Організовуються оточення місця аварії, розвідка, РІНР. У пе-ріод ведення робіт особлива увага приділяється хімічному забез-печенню, розвідці, використанню засобів захисту, дотриманню термінів перебування в цих засобах, режимам поведінки, санітар-ній обробці людей і дегазації майна, транспорту, споруд, тери-торії.

 

 

30