Главная->Цивільна оборона->Содержание->3.3.2. ЕВАКУАЦІЯ РОБІТНИКІВ, СЛУЖБОВЦІВ IНАСЕЛЕННЯ

Цивільна оборона (частина 1)

3.3.2. ЕВАКУАЦІЯ РОБІТНИКІВ, СЛУЖБОВЦІВ IНАСЕЛЕННЯ

 

Ееакуацією називається організоване вивезення (виве-дення) робітників та службовців підприємств, організацій і уста-нов, які припиняють чи переносять свою діяльність у заміську зону, а також непрацездатного і незайнятого у виробництві насе-лення із зон можливих руйнувань категорійованих міст і об’єктів, розташованих поза цими містами. Екстрена евакуація населення здійснюється за рішенням начальника ЦО відповідного рівня з зон радіоактивного і хімічного зараження, із зон масових пожеж, а також з районів можливого затоплення. Заміською зоною називається територія за межами зон мож-ливих руйнувань, встановлених для категорійованих міст і кате-горійованих об'єктів, розташованих поза цими містами. Межі зон можливих руйнувань встановлюються в залежності від значення міста і чисельності його населення.

У будь-яких надзвичайних ситуаціях першорядне значення приділяється термінам евакуації людей з небезпечних зон. У мак-симально короткий термін евакуацію здійснюють комбінованим способом, який полягає в тому, що масове виведення населення з міст пішки поєднується з вивозом певних категорій населення усіма видами наявного транспорту

Транспортом вивозяться робочі зміни (на час відпочинку) під-приємств, що продовжують виробничу діяльність у містах, 0. с. формувань ЦО (щоб підтримувати їх у готовності до негайного ведення РІНР в осередках ураження), населення, якому дуже важко пересуватися пішки на великі відстані (старі, інваліди, хворі, вагітні, жінки з дітьми до 10-річного віку).

Пішки виводяться робітники та службовці некатегорійованих підприємств, організацій і установ відповідно до розроблених на цих об'єктах планів евакуації і населення, незайняте у сфері ви-робництва (непрацюючі члени родин робітників та службовців, учні вищих і середніх навчальних закладів, професійно-техніч-них училищ та ін.). При недостачі транспортних засобів частина робочих змін також може виводитися пішки разом із членами їх-ніх родин.

Евакуація населення комбінованим способом здійснюється за територіально-виробничим принципом. Це значить, що виведен-ня у заміську зону більшої частини населення організовується через підприємства, установи і навчальні заклади. Інші евакую-ються, як правило, через ЖЕКи і домоуправління за місцем про-живання. При цьому ті, хто евакуюється в прилеглі до міста ра-йони заміської зони, виводяться пішки безпосередньо у відведені для розселення місця, а ті, хто евакуюється в більш віддалені ра-йони, виводяться на проміжні пункти евакуації (ППЕ), відкіля по завершенні евакуаційних заходів виводяться (вивозяться) в райо-ни постійного розміщення. Перевага комбінованого способу по-лягає в тому, що він забезпечує досягнення основною частиною населення безпечної зони в порівняно короткий термін.

Райони розселення евакуйованих у заміській зоні і порядок їх виведення і вивезення визначаються адміністрацією міста з ура-хуванням створення умов для продовження виробничої діяльнос-ті підприємств, транспортних можливостей, наявності жилого фонду і забезпечення всім необхідним угруповання сил ЦО, при-значеного для ведення РІНР в осередках ураження.

При розподілі заміської зони враховується те, що райони роз-селення робітників та службовців підприємств, які продовжують виробничу діяльність у місті, повинні бути на такій відстані, щоб загальний час переїзду в місто на роботу і назад у заміську зону становив не більше 4—5 год. Враховується також і те, що розосе-реджені робітники та службовці являють собою не тільки відпо-чиваючу зміну, вони є бійцями формувань ЦО, призначених для ведення РІНР на своїх підприємствах; тому їх розміщують по-близу залізничних станцій і автомобільно-дорожніх магістралей (у радіусі до 5 км).

Розселення робітників та службовців і їхніх родин у районах евакуації здійснюється за виробничим принципом. 3 цією метою кожному категорійованому об'єкту виділяють один або кілька розташованих близько один від одного населених пунктів (у за-лежності від кількості тих, хто розселяється, і наявності житлової площі). При такому принципі не порушується цілісність підпри-ємства, робітники та службовці із родинами розміщуються ком-пактно, полегшуються збір і відправлення робочих змін у місто на роботу, забезпечення харчуванням, медичним обслуговуван-ням та іншими видами постачання.

Евакуація населення, не зв'язаного з підприємствами, устано-вами і навчальними закладами, проводиться за територіальним принципом; населення одного міського району розселяється на території одного чи декількох дотичних сільських районів (у за-лежності від кількості тих, кого евакуюють і наявності в цих ра-йонах житлової площі).

Робітники та службовці об'єктів народного господарства, які переносять свою виробничу діяльність у заміську зону, розміщу-ються поблизу наявних чи створюваних виробничих баз, за райо-нами розміщення робітників та службовців підприємств, що про-довжують працювати в місті.

Евакуйовані, які не зв'язані з виробничою діяльністю і не є членами родин робітників, що розосереджуються, і службовців, розміщуються в більш віддалених районах заміської зони, а насе-лення, яке евакуюється із зон можливого катастрофічного затоп-лення — у населених пунктах, що знаходяться поблизу цих зон.

Для розселення евакуйованих планується використовувати будинки місцевих жителів, а для розміщення установ — туристи-чні і спортивні бази, школи, клуби, будинки відпочинку, санато-рії і пансіонати, розташовані в заміській зоні. По завершенні розосередження й евакуації в місті повинні пе-ребувати тільки працюючі зміни категорійованих об’єктів, черго-вий і лінійний персонал, що забезпечує життєдіяльність міста (чергові бригади служб міськгазу, водоканалу, енергопостачання, охорони громадського порядку), нетранспортабельні хворі та пе-рсонал, що їх обслуговує; це різко скоротить втрати, тому що по-рівняно невелика кількість тих, хто залишився цілком, забезпечу-ється захисними спорудами.

Планування та організація евакозаходів

Планування евакуації — одне з найважливіших за-вдань штабів ЦО всіх ступенів. У масштабі міста проведення евакозаходів планується штабом ЦО міста. Основний документ, який визначає обсяг, зміст, терміни проведення заходів щодо розосередження й евакуації населення і порядок з виконання, це план ЦО (розділ про захист населення). Виписки з цього плану доводяться до відома штабів ЦО міських районів і об'єктів на-родного господарства в тій мірі, що їх стосується.

Вихідними даними для планування евакуації населення міста є:

—        загальна чисельність проживаючих у місті;

—        кількість підприємств, установ, навчальних закладів, науково-дослідних інститутів та інших установ і організацій;

—        кількість робітників та службовців, що підлягають розосе-редженню разом із членами їхніх родин;

—        кількість тих, хто підлягає евакуації;

—        кількість населених пунктів сільської місцевості і примі-щень у них, придатних для розташування людей, установ і орга-нізацій; їх санітарний стан;

—        наявність залізничних, автомобільних і водних шляхів та їх пропускна здатність;

—        кількість залізничних станцій і платформ, пристаней і при-чалів, пунктів посадки і висадки; стан мостів; можливості підви-щення пропускної здатності доріг і водних шляхів;

—        наявність у місті та у заміській зоні медичних установ, ме-дичного персоналу, медикаментів і профілактичних засобів; мо-жливості медичного забезпечення населення на збірних пунктах, на шляху проходження й у районах розміщення евакуйованих;

—        наявність і розміщення запасів продовольства та предметів першої необхідності; кількість і пропускна здатність підприємств громадського харчування; наявність хлібозаводів, пекарень та їх продуктивність; можливість організації рухомих пунктів харчування; порядок доставки продовольства і предметів першої необ-хідності;

—        наявність захисних споруд, їх місткість і захисні власти-

вості;

наявність матеріалів і конструкцій для будування БВУ і ПРУ;

—        наявність і місця збереження індивідуальних засобів захис-ту, порядок і терміни забезпечення ними тих, кого евакуюють;

—        наявність водойм, їх характеристика, можливості і терміни будівництва нових;

—        метеорологічні умови, характерні для даної місцевості;

—        можливості виникнення зон катастрофічного затоплення та інших стихійних лих.

Для начальників маршрутів і начальників колон розробляють-ся схеми маршрутів евакуації. На схемі начальника маршруту вказуються: перелік колон, їх склад і нумерація, вихідний пункт, пункти регулювання, час проходження їх колонами; райони і тривалість привалів; медичні пункти і пункти обігріву; проміжні пункти евакуації; райони постійного розміщення в заміській зоні; порядок і терміни вивезення (виведення) населення з ППЕ в ра-йони постійного розміщення; сигнали керування й оповіщення.

На підставі плану евакуації в ході підготовки до його здійс-нення:

•          створюються і підтримуються в постійній готовності пункти управління, засоби зв'язку й оповіщення;

•          підготовляються усі види транспорту, станції і пункти поса-дки та висадки; транспортні і пішохідні маршрути, ППЕ і райони розміщення в заміській зоні;

•          виявляються приміщення і споруди, придатні для викорис-тання їх як ПРУ;

•          будуються та обладнуються джерела водопостачання;

•          підготовляється і виконується ряд інших заходів, які сприя-ють успішному проведенню розосередження й евакуації.

У містах, районах і на об'єктах народного господарства (під-приємствах, організаціях і навчальних закладах) створюються евакуаційні комісії, а в сільській місцевості — евакоприймальні комісії. Міська (районна) евакуаційна комісія створюється за рі-шенням голови міської (районної) адміністрації. її головою при-значається один із заступників голови адміністрації. До складу комісії входять відповідальні працівники органів місцевого само-врядування — керівники найважливіших відділів (транспорту, зв'язку, народної освіти, охорони здоров'я, соціального забезпе-чення, внутрішніх справ, військкомату тощо). До обов'язків міської (районної) евакуаційної комісії і штабу ЦО міста (району) входять:

•          облік населення, установ і організацій, що підлягають роз-осередженню й евакуації;

•          облік можливостей населених пунктів заміської зони з при-йому та розміщення тих, кого евакуюють;

•          розподіл районів і населених пунктів заміської зони між ра-йонами міста, підприємствами, установами й організаціями;

•          облік транспортних засобів і розподіл їх по об'єктах для проведення перевезень з розосередження та евакуації;

•          визначення складу піших колон і маршрутів їх руху;

•          розробка питань матеріального, технічного та інших видів забезпечення розосередження й евакуації;

•          розробка, розмноження, збереження документів з питань розосередження й евакуації і забезпечення ними всіх евакуацій-них органів міста;

•          визначення термінів проведення розосередження й евакуації.

Об'єктова евакуаційна комісія створюється за рішенням нача-

льника ЦО об’єкта. До її складу включаються представники зав-кому, відділу кадрів, штабу і служб ЦО об'єкта, начальники це-хів; головою призначається один із заступників керівника об'єкта. Комісія займається:

•          обліком робітників, службовців і членів їхніх родин, що під-лягають евакуації;

•          визначенням складу піших колон і уточненням маршрутів їхнього руху;

•          вирішенням питань транспортного забезпечення;

•          підготовкою ППЕ, районів розосередження й евакуації, пун-ктів посадки і висадки;

•          організацією зв'язку і взаємодії з районною (міською) еваку-аційною комісією і збірним евакуаційним пунктом;

•          встановленням зв'язку з евакоприймальною комісією і при-ймальним евакопунктом сільської місцевості до вирішення разом з ними питань розміщення, працевлаштування, матеріального за-безпечення, медичного і побутового обслуговування евакуйова-ного населення.

Розосередження й евакуація проводяться через збірні евакуа-ційні пункти (ЗЕП), створювані міськими евакуаційними комісі-ями. Ці пункти призначаються для збору, реєстрації евакуйовано-го населення та населення, що розосереджується, і відправлення його на пункти (станції, платформи, пристані) посадки чи на ви-хідні пункти пішохідних маршрутів. На ЗЕП також покладають 

ся: організація посадки людей на транспорт чи формування пі-ших колон і відправлення їх у заміську зону, організація укриття людей у районі ЗЕП за сигналом «Повітряна тривога»; представ-лення даних в евакуаційну комісію про кількість людей, відправ-лених у заміську зону.

ЗЕП розгортаються в громадських будовах (школах, клубах і т.п.) поблизу залізничних станцій, платформ, пристаней, тобто поблизу місць посадки на відповідний транспорт, а також на під-приємствах, що мають під'їзні колії або річкові (морські) причали, і на тих, на яких розосередження робітників та службовців і еваку-ація членів їх родин передбачені автомобільним транспортом.

Для збору, реєстрації і відправлення населення пішки ЗЕП розгортаються на окраїнах міста біля кінцевих пунктів міського транспорту і вихідних пунктів пішохідних маршрутів.

На території ЗЕП та поблизу його повинні бути підготовлені сховища й укриття з розрахунку розміщення в них усіх людей, які знаходяться на ЗЕП одночасно.

Кожному ЗЕП привласнюється порядковий номер і до нього приписуються найближчі об'єкти народного господарства, уста-нови, організації, ЖЕКи району (мікрорайону), населення якого буде евакуюватися через цей ЗЕП. Зразок складу ЗЕП: начальник, заступник начальника, група оповіщення, група реєстрації й об-ліку, стіл довідок, група охорони громадського порядку, мед-пункт, начальники автоколон або залізничних ешелонів, комен-дант і чергові.

Начальник ЗЕП затверджується рішенням голови районної (міської) адміністрації з числа керівного складу установ і орга-нізацій, приписаних до даного ЗЕП, за поданням голови евакуа-ційної комісії. Заступник начальника підбирається також з кері-вних працівників, а весь інший склад комплектується з робіт-ників та службовців підприємств і установ, на базі яких розгор-тається ЗЕП.

Адміністрація ЗЕП повинна забезпечити: своєчасний облік прибуваючого населення; організоване відправлення його на ста-нції (пункти) посадки; формування піших колон і відправлення їх на вихідні пункти маршруту; прийом, завантаження і відправлен-ня речей населення, яке евакуюється пішки; надання медичної допомоги хворим; підтримка громадського порядку і виконання інших завдань, пов'язаних з евакуаційними заходами. Час при-буття людей на ЗЕП визначається і призначається в залежності від плану подачі транспорту на пункти посадки або часу відправ-лення піших колон. У районах сільської місцевості проведення заходів з прийому та розміщення евакуйованих покладається на начальників і шта-би ЦО сільських районів, колгоспів і радгоспів. На допомогу штабу ЦО сільського району при адміністрації місцевого само-врядування створюється евакоприймальна комісія, до складу якої включаються відповідальні працівники районних організацій і служб; очолює її заступник голови адміністрації.

Евакоприймальна комісія веде підготовку до прийому і роз-міщення евакуйованого населення, підприємств і установ, органі-зовує постачання продовольством, предметами першої необхід-ності, медичне й інше обслуговування та забезпечення. Для безпосереднього прийому евакуйованих районні евакоприймаль-ні комісії створюють прийомні евакопункти (ПЕП) поблизу стан-цій (пунктів) висадки. Приміщення під ПЕП підбираються ра-йонною евакоприймальною комісією і затверджуються рішенням голови адміністрації району.

ПЕП організовують зустріч прибуваючих, їх облік і відправ-лення на кінцеві пункти розміщення транспортом сільського ра-йону або пішки.

Склад ПЕП і його чисельність визначаються з урахуванням кількості прибуваючого населення. Склад його може бути таким: начальник ПЕП, заступник начальника, група зустрічі і прийому евакуйованих, група обліку і реєстрації, група комплектування і відправлення евакуйованих до місця розселення, група харчуван-ня і постачання, стіл довідок, кімната матері і дитини, медпункт, пост охорони громадського порядку, комендант.

На проміжних пунктах евакуації (ППЕ) створюється адмініст-рація, яка формується з постійного складу відповідальних пра-цівників органів місцевого самоврядування території, на якій розташований ППЕ, представників штабу ЦО міського району, з якого проводиться евакуація, і відповідальних працівників ОНХ, ЖЕКів та інших організацій, що беруть участь у проведенні ева-куації.

ППЕ здійснює прийом і відправлення тих, кого евакуюють, то-му штатний склад пункту залежить від числа людей, які проходять через нього. Зразок складу ППЕ: начальник, його заступник, група з прийому, обліку і тимчасового улаштування тих, кого евакую-ють, транспортна група (організовує подальшу евакуацію), група продовольчого постачання, медичний пункт, кімната матері і ди-тини, стіл довідок, група охорони громадського порядку.

Для забезпечення безперебійного руху на шляхах розосере-дження й евакуації на кожен маршрут призначається начальник маршруту з групою управління, до складу якої включаються представники підприємств та організацій, що рухаються даним маршрутом, сільських районів, п територією яких проходить мар-шрут, служби охорони громадського порядку й інших служб ЦО.

Групи керування забезпечуються необхідними засобами зв'язку й оповіщення, їм підпорядковуються сили і засоби для ведення радіаційної, хімічної і медичної розвідки.

Зі складу групи управління створюються пости регулювання руху, що інформують начальника маршруту про рух колон і об-становку на маршруті, передають необхідні розпорядження, під-тримують зв'язок з органами ЦО сільських районів і начальни-ками ППЕ. Посади регулювання створюються завчасно з таким розрахунком, щоб до моменту виходу на маршрути колон вони були на своїх місцях.

Проведення евакуації

Евакуація проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України і здійснюється органами виконавчої влади. Рішення на проведення екстреної евакуації можуть прийняти начальники ЦО об'єкта, району, міста. Шдготовча й організаційна робота з про-ведення евакуації покладається на штаби ЦО і евакооргани.

Одержавши розпорядження про проведення евакуації, штаби ЦО об'єктів народного господарства разом з евакуаційними комісіями:

•          уточнюють чисельність робітників, службовців і членів їхніх родин, що підлягають розосередженню й евакуації, номери заліз-ничних ешелонів, автомобільних колон і пішохідних маршрутів, виділених об'єкту за планом; терміни прибуття на збірний еваку-аційний пункт;

•          оповіщають і організовують збір робітників, службовців і членів їхніх родин;

•          надають допомогу ЗЕП відносно реєстрації і посадки тих, кого евакуюють, на транспорт, а також у формуванні і відправ-ленні піших колон;

•          допомагають місцевим органам у районах розосередження й евакуації розміщувати прибуваюче населення.

Начальники ЗЕП з одержанням розпорядження про початок проведення евакуаційних заходів:

•          приводять ЗЕП у готовність до прийому евакуйованих;

•          встановлюють зв'язок з начальниками станцій, портів, при-станей і пунктів посадки, а також зі штабами ЦО об’єктів, припи-саних до даного ЗЕП; • уточнюють порядок відправлення робітників та службовців підприємств, установ і організацій, номери виділених залізничних ешелонів (автоколон, суден), час їхньої подачі і відправлення, номе-ри пішохідних маршрутів, склад піших колон і вихідні пункти.

В міру прибуття населення начальники ЗЕП разом із предста-вниками штабів ЦО об’єктів і ЖЕКів здійснюють його прийом і реєстрацію, розподіляють по вагонах (автомобілях, кораблях), формують піші колони, інформують штаб ЦО й евакуаційну ко-місію міста про хід евакуації.

Про початок евакуації населення оповіщається через підпри-ємства, навчальні заклади, домоуправління й органи міліції.

Ідучи на ЗЕП, кожен повинен узяти із собою паспорт, військо-вий квиток, документи про освіту, трудову книжку чи пенсійне посвідчення, свідоцтво про народження дітей, необхідний запас продуктів (на 2—3 дні), білизну, постіль та інші необхідні речі з урахуванням тривалого перебування в заміській зоні.

Дітям дошкільного віку необхідно покласти в кишені чи при-шити до одягу записки із зазначенням прізвища, імені, по батько-ві і місця проживання чи роботи батьків.

Перед виходом з квартири необхідно відключити електрожив-лення, закрити вікна і кватирки, перекрити вентилі в системі опа-лення і водопостачання, відключити газ, зачинити квартиру, зда-ти ключі представнику домоуправління.

На ЗЕП ті, кого евакуюють, проходять реєстрацію, групують-ся по вагонах залізничного ешелону або по автомашинах автоко-лони і у призначений час виводяться до пунктів посадки на транспорт.

На пунктах посадки адміністрація станції (платформи, при-стані) разом із представниками об’єктів організовує посадку лю-дей у вагони (автомашини, кораблі) і підтримує необхідний по-рядок. Посадку проводять старші по вагонах (автомашинах, кораблях). Після посадки, а потім у дорозі, евакуйованим не до-зволяється без особливої необхідності виходити з вагонів (авто-машин, кораблів).

Після прибуття ешелону (автоколони) на пункт висадки ті, KO¬TO евакуюють, за розпорядженням начальника ешелону (автоко-лони) вивантажуються і прямують на прийомний евакопункт, де проходять реєстрацію, розподіляються по населених пунктах і йдуть до них. Діти, інваліди і старі, а також речі тих, кого еваку-юють, перевозяться місцевим транспортом.

123

Ті, кого евакуюють пішки також проходять реєстрацію на ЗЕП, після чого зводяться в піші колони по 500-1 000 чол., сфор-

 

мовані підприємствами (установами, організаціями, ЖЕКами). Начальники піших колон призначаються керівниками цих під-приємств. Начальнику колони видається схема маршруту, яка є основним документом, що регламентує рух. Для зручності управління колона розбивається на групи по 50—100 чоловік, у них призначаються старші, котрі перевіряють склади своїх груп, не допускають у колону сторонніх і стежать, щоб не було відста-ючих.

У призначений час колони виводяться на вихідні пункти і прямують вказаними маршрутами. Розрахункова швидкість руху 3—4 км/год. Між колонами встановлюється дистанція до 500 м. Через кожні 1—1,5 години руху передбачається малий привал тривалістю 15 хв., а на початку другої половини добового пере-ходу — великий привал на 1—2 год.

Добовий перехід закінч,ється з приходом у ППЕ. На ППЕ ор-ганізується облік прибулих, тимчасове розміщення їх у житлових приміщеннях чи у наметах, забезпечення їжею та водою і пода-льшим відправленням до місця розселення.

Від ППЕ в залежності від обстановки і транспортних можли-востей ті, кого евакуюють, можуть перевозитися транспортом сільського району чи транспортом, що звільнився від попередніх евакуаційних перевезень. Ті, хто підлягає розміщенню в прилег-лих до ППЕ районах, до кінцевих пунктів можуть відправлятися і пішки.

Забезпечення евакуації

Транспортне забезпечення розосередження й еваку-ації включає: вивезення населення, установ і організацій у ра-йони евакуації, вивезення матеріальних цінностей; перевезен-ня робочих змін з районів евакуації в місто на підприємства і назад.

Штаб ЦО об’єкта одержує від вищестоящого штабу виписку із плану евакуаційних заходів, в котрій зазначено, які транспортні засоби виділяються об’єкту, їх місткість, час подачі, місце посад-ки, час відправлення, місце і час висадки.

Перевезення автотранспортом плануються й організовуються начальником автотранспортної служби міста, який розробляє план перевезень, узгоджує його з начальником ЦО міста і дово-дить до виконавців розпорядження, у якому вказується:

• кому, куди, у якій кількості й у чиє розпорядження виділити транспортні засоби, місце призначення та мету перевезень; •          порядок та терміни устаткування транспортних засобів для перевезень;

•          маршрути руху і терміни прибуття транспортних засобів;

•          порядок забезпечення автомобільного транспорту паливно-мастильними матеріалами і запасними частинами;

•          порядок і місце ремонту транспорту.

Для перевезення людей виділяються автобуси, легкові та ван-тажні автомашини, у тому числі і самоскиди; вантажні автома-шини і самоскиди обладнуються сидіннями.

На базі автотранспортних підприємств міста створюються ав-токолони у складі 20—30 автомобілів, призначаються начальни-ки автоколон, а на машинах — старші автомашин. При плану-ванні роботи автоколон бажано передбачати, щоб кожна здійс-нювала перевезення на одному маршруті. При розрахунках авто-транспорту, необхідного для перевезення тих, кого евакуюють, виходять з пасажиромісткості машин.

3 одержанням розпорядження про початок розосередження й евакуації автоколони прибувають на ЗЕП і подаються для посад-ки людей. По закінченні посадки виходять на свої маршрути і до-ставляють людей у призначені пункти висадки, потім поверта-ються на ЗЕП для виконання наступних рейсів. Управління автотранспортними перевезеннями на маршруті здійснюється ди-спетчерськими пунктами, які організовуються по одному на кож-номумаршруті.

Матеріальне забезпечення включає, головним чином, поста-чання евакуйованого населення продовольством і предметами першої необхідності. Організація його покладається на заступ-ника начальника об’єкта з матеріально-технічного забезпечення, що спільно зі службами ЦО міського та сільського районів під-готовляє необхідні умови для постачання матеріальними засо-бами робітників та службовців об'єкта і членів їх родин у замі-ській зоні, а також організовує харчування працюючої зміни на об’єкті.

Забезпечення продовольством та предметами першої необхід-ності у заміській зоні організовується через місцеві торгові орга-нізації, мережі громадського харчування і побутового обслугову-вання.

Міські підприємства торгівлі, громадського харчування і по-бутового обслуговування одночасно з розосередженням і еваку-ацією населення вивозяться в заміську зону і використовуються для розширення і збільшення пропускної здатності сільських мереж.

Харчування працюючих змін підприємств, які продовжують виробничу діяльність у місті, організовується в наявних на об'єк-тах їдальнях. Постачання їдалень продуктами здійснюється слу-жбою торгівлі і харчування міста (міського району), яка створює необхідні для цього запаси продовольства в межах установлених норм.

На пішохідних маршрутах для забезпечення евакуйованих слід передбачати організацію рухомих пунктів харчування і во-допостачання, а в зимовий час — і пунктів обігріву.

Постачання питною водою у заміській зоні здійснюється в ос-новному з артезіанських колодязів, шахтних, трубчастих та ін-ших закритих джерел.

Медичне обслуговування евакуйованого населення здійсню-ється через існуючу мережу лікарень, поліклінік і медпунктів сільської місцевості, розширювану за рахунок міських лікуваль-них установ, що вивозяться. Для збільшення персоналу лікарень і поліклінік залучаються лікарі й інші медпрацівники з числа ева-куйованих.

На період проведення евакуаційних перевезень населення ме-дична служба ЦО виділяє на пункти збору і посадки медичний персонал. Для надання медичної допомоги в дорозі на кожен за-лізничний ешелон, автоколону чи пішу колону виділяються мед-працівники, переважно з числа евакуйованих; у ППЕ й у пунктах висадки медичними службами сільських районів створюються медпункти.

На підприємствах, що продовжують виробничу діяльність у місті, медичне обслуговування працюючих змін організовується начальниками медичних служб об'єктів. Лікарська допомога за-безпечується медичними установами, що залишаються в місті, стаціонарне лікування проводиться в лікарнях заміської зони.

Інфекційні хворі, а також підозрілі на захворювання і контак-ти, які вони мали з ними, негайно ізолюються й евакуюються спеціальним транспортом у найближчу інфекційну лікарню з до-триманням суворого протиепідемічного режиму.

Інженерне забезпечення розосередження й евакуації включає: забезпечення утримання і ремонту доріг, бруківки дорожніх спо-руд, устаткування пунктів посадки і висадки, колонних шляхів на пішохідних маршрутах, побудову пішохідних переходів на вод-них перешкодах, обладнання укриттів для населення на шляхах евакуації й у районах розміщення. Відповідальність за стан ко-лонних шляхів і доріг покладається на начальника ЦО, по тери-торії якого вони проходять. 3.3.3. ЗАСТОСУВАННЯ ЗАСОБІВ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ IМЕДИЧНИХ ЗАСОБІВ ЗАХИСТУ

Одним із основних способів захисту населення при аваріях на об’єктах господарювання з викидом СДОР або ра-діоактивних речовин є використання виробничим персоналом і населенням засобів індивідуального захисту і медичних за-собів.

 

 

43