Главная->Фінанси->Содержание->Практичні вправи для самостійної роботи

Бухгалтерський фінансовий облік (частина 3)

Практичні вправи для самостійної роботи

Вправа 1

За станом на 01.01.0Х р. склад власного капіталу акціонерного товариства був таким:

—        статутний фонд (капітал), поділений на 10 000 простих акцій номінальною вартістю 100 грн, становив 1 000 000 грн;

—        додатковий вкладений капітал — 30 000 грн;

—        інший додатковий капітал — 80 000 грн;

—        резервний фонд — 55 000 грн;

—        нерозподілений прибуток — 300 000 грн.

Усього — 1 465 000 грн.

У лютому АТ викупило і анулювало 2000 акцій за ціною 150 грн кожна. У березні АТ ого-лосило про збільшення номінальної вартості акцій на 10 грн.

Покажіть в обліку всі здійснені операції та визначте суму власного капіталу АТ на 01 квіт-ня за окремими його складовими.

Розділ 10. Облік власного капіталу

Вправа 2

Створюється ТОВ за участю іноземного інвестора. Інвестор сплачує свою частку в статут-ному капіталі господарського товариства (25%) валютою в розмірі 10 000 дол. США. На дату створення ТОВ курс долара США до гривні, встановлений НБУ, становив 1: 5,055.

Необхідно:

1)         визначити суму внеску до статутного капіталу іноземного інвестора;

2)         визначити загальну суму статутного капіталу ТОВ;

3)         відобразити в обліку необхідні операції.

Вправа 3

З метою збільшення статутного капіталу ВАТ «Корал» здійснило додаткову емісію акцій на суму 185 000 грн. ТОВ «ВКС» сплатило номінальну вартість акцій ВАТ «Корал» шляхом:

—        перерахування грошових коштів у сумі 100 000 грн;

—        передачі активів за погодженою з емітентом вартістю:

 

•          товарів на суму 25 000 грн, собівартість яких 25 000 грн;

•          основних засобів на суму 50 000 грн (балансова вартість — 70 000 грн, знос — 20 000 грн);

•          нематеріальних активів на суму 10 000 грн (балансова вартість — 13 000 грн, знос — 3000 грн).

Покажіть усі необхідні операції в обліку емітента цінних паперів та в обліку інвестора.

Вправа 4

Емітент прийняв рішення про викуп за грошові кошти та анулювання акцій власної емісії, номінальна вартість яких становить 50 000 грн. Покажіть в обліку такі ситуації:

1)         акції викуплено за ціною 45 000 грн;

2)         акції викуплено за ціною 56 000 грн;

3)         акції викуплено за номінальною вартістю.

Вправа 5

За підсумками звітного року споживчим товариство (у кількості 200 осіб) отримало зби-ток у сумі 42 000 грн. Загальними зборами товариства було прийнято рішення про покриття збитків обов’язковими пайовими внесками пайщиків, після чого кожен пайщик має поповнити обов’язкові внески на 210 грн.

Відобразіть в обліку здійснені операції.

Вправа 6

ВАТ «Надія» випустило 2000 акцій номінальною вартістю 20 грн кожна і розмістило їх за ціною 25 грн за одну акцію.

Визначте розмір емісійного доходу та відобразіть операції в обліку.

РОЗДІЛ 11. ОБЛІК ДОВГОСТРОКОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

Мета вивчення розділу: сформувати в студентів знання та практичні навички щодо обліку довгострокових зобов’язань.

Після вивчення розділу студенти повинні знати:

•          класифікацію довгострокових зобов’язань за певними ознаками;

•          порядок оцінювання довгострокових зобов’язань на дату балансу;

•          характеристику рахунків, на яких ведеться бухгалтерський облік довгостроко-вих зобов’язань;

•          схеми бухгалтерських проведень з обліку операцій виникнення та погашення довгострокових зобов’язань;

•          порядок відображення інформації про довгострокові зобов’язання в облікових реєстрах та фінансовій звітності;

 

•          порядок проведення інвентаризації довгострокових зобов’язань. Студенти повинні вміти:

•          класифікувати зобов’язання;

•          складати первинні документи з обліку довгострокових зобов’язань;

 

•          відображати виникнення довгострокових зобов’язань на рахунках бухгалтер-ського обліку;

•          відображати довгострокові зобов’язання в облікових реєстрах та фінансовій звітності.

Основні терміни

Вексель — це борговий цінний папір, який підтверджує безумовне зобов’язання векселедавця сплатити в зазначений термін певну суму грошей власникові векселя.

Дисконт за облігацією — це сума перевищення номінальної вартості над ціною, за якою облігація випускається на фінансовий ринок.

Довгострокові зобов’язання — це різні види зобов’язань підприємства, на які нара-ховуються відсотки і строк погашення яких настане більше ніж через рік після звітної дати або пізніше, ніж закінчиться виробничий цикл, якщо його тривалість перевищує 12 місяців.

Доходи майбутніх періодів — це надходження грошових коштів та інших активів, що одержані в звітному періоді, але належать до майбутніх періодів.

Забезпечення — зобов’язання з невизначеною сумою або часом погашення на дату балансу.

Зобов’язання — це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресур-сів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Індосамент векселя — це безумовний наказ платникові сплатити за векселем тій особі, якій вексель передається.

Розділ 11. Облік довгострокових зобов’язань

Кредит — економічні відносини, що виникають між кредитором і постачальни-ком з приводу одержання останнім позики в грошовій або товарній формі на умовах повернення в певний строк з оплатою відсотка.

Облігація — це борговий цінний папір, що засвідчує внесення її власником коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ній термін з виплатою фіксованого відсотка, розмір якого не залежить від результатів діяльності її емітента.

Премія за облігацією — це сума перевищення ціни, за якою облігація випускається на фінансовий ринок, над її номінальною вартістю.

11.1. Поняття, класифікація та оцінювання довгострокових зобов’язань

Досить часто у підприємств не вистачає власного капіталу для фінансування своєї господарської діяльності. Тому поряд з власними ресурсами підприємства використовують позикові ресурси, за якими у них виникають зобов’язання щодо погашення через певний термін у майбутньому. У підприємств можуть виникнути зобов’язання внаслідок отримання банківських кредитів, випуску боргових цін-них паперів або придбання товарів і послуг з відстроченням платежу. Суб’єктами будь-якого зобов’язання виступають дві особи: кредитор (особа, яка надає пози-ку) і боржник (особа, яка бере на себе обов’язок сплатити позику). Матеріальною основою виникнення зобов’язання є договір, тобто письмова угода між кредито-ром та боржником на виникнення, зміну або припинення їхніх взаємних прав і обов’язків.

Для правильної організації бухгалтерського обліку зобов’язань важливим є ви-значення моменту виникнення зобов’язання, оскільки юридичні та економічні аспек-ти цього питання не збігаються. Так, у момент підписання договору на одержання кредиту між підприємством і банком виникає юридичне зобов’язання, суть якого по-лягає в тому, що воно підлягає виконанню в майбутньому. В бухгалтерському обліку підприємства зобов’язання знаходить своє відображення лише тоді, коли на його по-точний рахунок банк зарахує грошові кошти.

Згідно з П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», зобов’язання — це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що вті-люють у собі економічні вигоди.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов’язання та розкриття її у фінансовій звітності визначаються П(С)БО 11 «Зобо-в’язання». Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності, крім бюджетних установ.

Згідно з П(С)БО 11 «Зобов’язання», зобов’язання визнається і відображується в бухгалтерському обліку за умови, якщо:

—        оцінка зобов’язання може бути достовірно визначена;

—        існує ймовірність зменшення економічних вигод в майбутньому внаслідок по-гашення зобов’язань.

Бухгалтерський фінансовий облік: теорія та практика

Якщо на дату балансу раніше визнане зобов’язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходів звітного періоду.

З метою бухгалтерського обліку зобов’язання класифікуються на:

—        довгострокові — це зобов’язання, строк погашення яких з дати балансу більше одного календарного року (операційного циклу);

—        поточні — це зобов’язання, строк погашення яких з дати балансу менший ніж один календарний рік (операційний рік);

—        забезпечення — це зобов’язання з невизначеною сумою або часом погашення на дату балансу;

—        непередбачені зобов’язання — це зобов’язання, які можуть виникнути внаслі-док минулих подій та існування яких буде підтверджене лише тоді, коли здій-сниться або не здійсниться одна чи більше невизначених майбутніх подій, над якими підприємство не має повного контролю; або теперішні зобов’язання, які виникають внаслідок минулих подій, але не визнаються, оскільки малоймовір-но, що для врегулювання зобов’язань потрібно буде використати ресурси, які втілюють у собі економічні вигоди, або оскільки суму зобов’язань не можна достовірно визначити;

—        доходи майбутніх періодів — це доходи , одержані в поточному або попередніх звітних періодах, але належать до наступних звітних періодів.

Залежно від порядку визначення суми до погашення зобов’язання можна поді-лити на реальні та потенційні.

Реальні зобов’язання виникають на підставі договору, контракту, одержаного ра-хунку. Як правило, сума заборгованості та строк погашення по них є конкретними і визначеними, вони вказуються у відповідних документах. Залежно від строку пога-шення реальні зобов’язання поділяють на поточні (короткострокові) та довгострокові.

Потенційні зобов’язання характеризуються тим, що сума і термін платежу за ними не визначені і залежать від подальших подій у майбутньому. Потенційні зобов’язання поділяються на забезпечення, непередбачені зобов’язання та доходи майбутніх пері-одів.

Довгостроковими зобов’язаннями є різні види зобов’язань підприємства, на які нараховуються відсотки і строк погашення яких настане більше ніж через рік після звітної дати або пізніше, ніж настане закінчення виробничого циклу (якщо його три-валість перевищує 12 місяців).

Згідно з П(С)БО 11 «Зобов’язання», до довгострокових зобов’язань належать:

—        довгострокові кредити банків;

—        інші довгострокові фінансові зобов’язання;

—        відстрочені податкові зобов’язання;

—        інші довгострокові зобов’язання.

Найбільш розповсюдженими видами довгострокових зобов’язань є кредити та позики зі строком погашення більше одного року; векселі, видані зі строком пога-шення більше одного року; облігації випущені на строк понад один рік; відстрочені податкові зобов’язання.

Довгострокові зобов’язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їхньою теперішньою вартістю.

Теперішня вартість — це дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуван-ням суми очікуваного відшкодування), що, як очікується, буде потрібна для погашен-

324

 

Розділ 11. Облік довгострокових зобов’язань

ня зобов’язання в процесі звичайної діяльності підприємства. Визначення теперіш-ньої вартості залежить від умов та виду зобов’язань.

Отже, дисконтуванню підлягають суми довгострокових кредитів, облігаційних позик, довгострокових відсоткових векселів, платежів за довгостроковою орендою, позичок небанківських фінансово-кредитних установ. Це необхідно кредитору для прийняття рішень щодо формування позикового капіталу, а також для забезпечення зіставності інформації у фінансовій звітності.

11.2. Облік довгострокових кредитів банку

Поняття кредиту та умови його надання

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» № 2121-ІІІ від 07.12.2000 р., банківський кредит — це будь-яке зобов’язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов’язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання на сплату відсотків та інших зборів з такої суми.

Як правило, банківський кредит має відповідати принципам кредитування. Це строковість, цільовий характер, забезпеченість та платність кредиту.

Сторонами кредитних відносин є банк (кредитор — це суб’єкт кредитних відно-син, що надає в тимчасове використання кредити іншому суб’єкту господарювання) та підприємство (позичальник — це особа, що одержала грошові кошти в кредит).

Банківський кредит надається на таких умовах: забезпеченість, повернення, стро-ковість, платність, цільовий характер використання. Критерії віднесення кредитів до розряду довгострокових, передбачені Положенням Національного банку України «Про кредитування» (далі — Положення), затверджене Постановою правління Наці-онального банку України № 246 від 28 вересня 1995 р. і П(С)БО «Баланс», різні. Так, згідно з П(С)БО 2 «Баланс» до довгострокових кредитів належать кредити строком погашення понад 12 місяців з дати балансу. Згідно з Положенням, строк погашення середньострокового кредиту — до 3-х років, строк погашення довгострокового креди-ту — понад 3 роки.

Види банківського кредиту

Кредити, які надаються банками, поділяються за строками користування

а)         короткострокові — до 1 року,

б)         середньострокові — до 3 років,

в)         довгострокові — понад 3 роки.

Строк кредиту, а також відсотки за його користування (якщо інше не передбаче-но умовами кредитного договору) розраховуються з моменту отримання (зарахуван-ня на рахунок позичальника або сплати платіжних документів з позичкового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту та відсотків за його користування.

Короткострокові кредити можуть надаватись банками у разі тимчасових фінан-сових труднощів, що виникають у зв’язку з витратами виробництва та обігу, не забез-печених надходженнями коштів у відповідному періоді.

Бухгалтерський фінансовий облік: теорія та практика

Середньострокові кредити можуть надаватись на оплату обладнання, поточні ви-трати, на фінансування капітальних вкладень.

Довгострокові кредити можуть надаватись для формування основних фондів. Об’єктами кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модер-нізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, привати-зацію та ін.

Кредити класифікуються таким чином:

—        за забезпеченням:

а)         забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами);

б)         гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи);

в)         з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової органі зації);

г)         незабезпечені (бланкові);

—        за ступенем ризику:

а)         стандартні кредити;

б)         кредити з підвищеним ризиком;

—        за методами надання:

а)         у разовому порядку;

б)         відповідно до відкритої кредитної лінії;

в)         гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою, із стяг-

ненням комісії за зобов’язання);

—        за строками погашення:

а)         водночас;

б)         у розстрочку;

в)         достроково (за вимогою кредитора або за заявою позичальника);

г)         з регресією платежів;

ґ) після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).

Надання підприємству банком довгострокового кредиту здійснюється на основі кредитного договору, який укладається між кредитором (банком) і позичальником (підприємством) виключно в письмовій формі; визначає взаємні зобов’язання і від-повідальність сторін; не може бути змінений в односторонньому порядку без згоди обох сторін. Банк несе відповідальність за несвоєчасне переведення валюти кредиту на рахунок позичальника, а підприємство — за несвоєчасне повернення кредиту і від-сотків за його використання, за нецільове витрачання одержаних коштів.

Банківський кредит надається суб’єктам кредитування усіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Основні з них: забезпеченість, повернення, строковість, платність та цільова направленість.

Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспромож-ність позичальника.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути по-верненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відпо-відною сплатою за його користування.

Цільовий характер використання передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором.

Для одержання кредиту підприємство звертається до банку у формі листа, заяв-ки, заяви, клопотання. У цих документах повинні бути вказані сума кредиту, його

Розділ 11. Облік довгострокових зобов’язань

мета, строк погашення, форма забезпечення кредиту. Крім того, якщо позичальник бажає отримати довгостроковий кредит на будівництво, то він повинен надати в банк такі документи, як проект будівництва (реконструкції) підприємства, виснов-ки експертів відносно проектно-кошторисної документації, контракт з будівельною фірмою, техніко-економічне обґрунтування будівництва, графіки виконання робіт. Після отримання необхідних документів банк приймає рішення про надання підпри-ємству кредиту або відмови в наданні. Щоб прийняти це рішення, банк вивчає та ана-лізує діяльність підприємства, оцінює його кредитоспроможність, прогнозує ризик неповернення кредиту.

Розмір відсоткових ставок та порядок їхньої сплати встановлюються банком і ви-значаються в кредитному договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпе-чення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, облікової ставки та інших факторів. У разі зміни облікової ставки умови договору можуть переглядатися і змінюватися тільки на підставі взаємної згоди кре-дитора та позичальника.

Для кредитів, що надаються в іноземній валюті, необхідно враховувати також від-соткові ставки, які діють на міжнародних ринках капіталів.

Кредитоспроможність позичальника — це його здатність розрахуватися за своїм кредитним зобов’язанням в повному обсязі і у визначений кредитному договорі тер-мін. Основні критерії кредитоспроможності підприємства:

—        забезпечення не менше 50% всіх витрат підприємства власними коштами;

—        репутація підприємства-позичальника, тобто кваліфікація та здібності керів-ництва підприємства, додержання ділової етики, забезпечення договірної та платіжної дисципліни;

—        оцінювання продукції, що виготовлюється підприємством, тобто наявність по-питу на цю продукцію, конкурентоспроможність на внутрішньому та зовніш-ньому ринках, об’єми експорту тощо;

—        оцінювання перспектив розвитку підприємства-позичальника.

На основі цих показників банк присвоює підприємству-позичальнику певний клас кредитоспроможності, залежно від якого приймається рішення про надання кредиту. Розмір відсоткової ставки залежить від облікової ставки НБУ на дату укла-дання кредитного договору і від ступеня ризику, який несе банк, надаючи кредит пев-ному позичальникові.

Згідно з Положенням НБУ «Про кредитування», банки не мають права надавати кредити на покриття збитків господарської діяльності та формування чи збільшення статутного капіталу підприємства.

Для більш надійного забезпечення повернення кредиту, кредитний договір може укладатись між трьома сторонами: банк (кредитор), гарант (поручитель, страхова компанія), підприємство-позичальник.

Довгострокові кредити надаються підприємствам у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника або сплатою платіжних документів зі спецсудного рахунка.

Згідно з Положенням НБУ «Про кредитування», повернення кредиту, а та-кож сплата відсотків по ньому здійснюється позичальником з поточного рахунку. Якщо позичальник не має можливості повернути суму кредиту і відсотків по ньо-му у встановлений договором строк, то ці суми стягуються з гарантів. При сплаті

Бухгалтерський фінансовий облік: теорія та практика

кредиту і відсотків по ньому дотримується черговість платежів, що вказана в до-говорі.

У випадку виникнення в позичальника тимчасових фінансових труднощів у зв’язку з непередбачуваними обставинами, а також в інших виняткових випадках банк може надати відстрочку сплати кредиту. Така операція називається пролонга-цією кредиту. Вона оформлюється додатковою угодою до кредитного договору. При цьому відсоткова ставка за кредитом збільшується. Умовою відстрочки є прийняття позичальником заходів щодо ліквідації труднощів; оформлюється вона додатковою угодою до кредитного договору і є невід’ємною його частиною.

Якщо кредит і сума відсотків по ньому сплачуються несвоєчасно і при цьому не має згоди про відстрочку, банк має право застосовувати до позичальника штрафні санкції, передбачені в договорі.

Згідно з П(С)БО 16 «Витрати», витрати на сплату відсотків за кредити, у тому числі довгострокові, відносять до складу фінансових витрат і до собівартості продук-ції (робіт, послуг) не включаються.

Відображення довгострокових кредитів банків у бухгалтерському обліку та звіт-ності позичальника

Облік розрахунків за кредитами і позиками (у тому числі відстроченими), строк погашення яких на дату балансу перевищує 12 місяців, ведеться на рахунку 50 «Дов-гострокові позики».

Рахунок 50 «Довгострокові позики» кредитується на суми отриманих кредитів та позик в кореспонденції з рахунками активів, у формі яких вони отримані (як прави-ло, це грошові кошти), і дебетується на суми їх погашення в кореспонденції з рахун-ками обліку грошових коштів або інших активів, якими підприємство розраховуєть-ся замість грошових коштів, а також переведення довгострокових позик у поточну заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями.

Рахунок 50 «Довгострокові позики» має такі субрахунки:

501      «Довгострокові кредити банків в національній валюті»;

502      «Довгострокові кредити банків в іноземній валюті»;

503      «Відстрочені довгострокові кредити банків у національній валюті»;

504      «Відстрочені довгострокові кредити банків у іноземній валюті»;

505      «Інші довгострокові позики у національній валюті»;

506      «Інші довгострокові позики у іноземній валюті». На рахунках 501 «Довгострокові кредити банків у національній валюті» та 502

«Довгострокові кредити банків в іноземній валюті» відображуються суми довгостро-кової заборгованості банкам за наданий кредит відповідно в національній та інозем-ній валюті.

На рахунках 503 «Відстрочені довгострокові кредити банків у національній ва-люті» та 504 «Відстрочені довгострокові кредити банків у іноземній валюті» відобра-жуються суми відстроченої заборгованості банкам за кредит, строк погашення якого відстрочений, відповідно в національній та іноземній валюті.

На рахунках 505 «Інші довгострокові позики у національній валюті» та 506 «Інші довгострокові позики у іноземній валюті» відображуються зобов’язання за довго-строковими позиками (крім кредитів банків) відповідно в національній і іноземній валюті. Типову кореспонденцію за рахунком 50 «Довгострокові позики» подано в табл. 11.1.

Розділ 11. Облік довгострокових зобов’язань

Таблиця 11.1

Журнал господарських операцій за рахунком 50 «Довгострокові позики»

 

№ з/п  Зміст операції            Дебет  Кредит

1          Отримано   на   поточний   рахунок довгострокову позику банку в наці-ональній валюті    311 «Поточні рахунки в національній валюті»     501 «Довгострокові кре-дити в національній ва-люті»

2          Отримано на поточний рахунок дов-гострокову позику банку в інозем-ній валюті   312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»           502 «Довгострокові кре-дити в іноземній валю-ті»

3          Отримано   довгострокову   позику 35 «Поточні фінансові або кредит короткостроковими бор- інвестиції» говими цінними паперами      50 «Довгострокові по-зики»

4          Отримано   довгострокову   позику 14 «Довгострокові фі-або кредит довгостроковими борго- нансові інвестиції вими цінними паперами           50 «Довгострокові по-зики»

5          Отримано   довгострокову   позику або кредит для сплати рахунків по-стачальників чи підрядчиків, мина-ючи поточний рахунок позичальни-ка       63 «Розрахунки з по-стачальниками   і   під-рядчиками»            50 «Довгострокові по-зики»

6          Отримано   довгострокову   позику або кредит для погашення заборго-ваності перед бюджетом, минаючи поточний рахунок позичальника          64 «Розрахунки за по-датками і платежами»        50 «Довгострокові по-зики»

7          Отримано   довгострокову   позику або кредит для сплати рахунків, ви-даних підприємству іншими креди-торами, минаючи поточний рахунок позичальника        685 «Розрахунки з ін-шими кредиторами»            50 «Довгострокові по-зики»

8          Збільшення балансової суми забор-гованості перед іноземними креди-торами за рахунок операційних кур-сових різниць, що виникли у зв’язку з   переоцінкою   кредиторської   за-боргованості внаслідок зміни курсу гривні по відношенню до іноземної валюти на дату складання балансу            945 «Втрати від опера-ційної курсової різни-ці»      502 «Довгострокові кре-дити банків в іноземній валюті»

504 «Відстрочені довго-строкові кредити бан-ків у іноземній валюті» 506 «Інші довгостроко-ві позики у іноземній валюті»

9          Збільшення балансової суми забор-гованості перед іноземними креди-торами за рахунок неопераційних курсових різниць, що виникли у зв’язку   з   переоцінкою   кредитор-ської заборгованості внаслідок змі-ни курсу гривні по відношенню до іноземної валюти на дату складання балансу      974 «Втрати  від нео-пераційних     курсових різниць»  502 «Довгострокові кре-дити банків в іноземній валюті»

504 «Відстрочені довго-строкові кредити бан-ків у іноземній валюті» 506 «Інші довгостроко-ві позики в іноземній валюті»

Бухгалтерський фінансовий облік: теорія та практика

Продовження табл. 11.1

 

10        Нараховані відсотки за отриманий кредит            951 «Відсотки за кре-дит»    684 «Розрахунки за на-рахованими відсотка-ми»

11        У кінці звітного періоду списані на-раховані  відсотки  на  фінансовий результат від фінансової діяльності       792 «Результат фінан-сових операцій»      951 «Відсотки за кре-дит»

12        Погашення   заборгованості   перед банком за нарахованими відсотками       684 «Розрахунки за на-рахованими    відсотка-ми» 31 «Рахунки в банках»

13        Погашення   заборгованості   перед банком за довгостроковими позика-ми в безготівковому порядку            50 «Довгострокові по-зики»            31 «Рахунки в банках»

14        Переведення частини довгостроко-вої заборгованості в поточну         50 «Довгострокові по-зики»            61 «Поточна заборгова-ність за довгострокови-ми зобов’язаннями»

15        Погашення поточної частини довго-строкової заборгованості  61 «Поточна заборгова-ність за довгострокови-ми зобов’язаннями»          31 «Рахунки в банках»

16        Погашення довгострокової позики шляхом передачі кредитору довго-строкових   фінансових   інвестицій (наприклад, пакету акцій)         50 «Довгострокові по-зики»            14 «Довгострокові фі-нансові інвестиції»

17        Погашення довгострокової позики шляхом передачі кредитору об’єктів капітальних інвестицій     50 «Довгострокові по-зики»     15 «Капітальні інвести-ції»

18        Погашення довгострокової позики шляхом передачі кредитору товарів           50 «Довгострокові по-зики»  28 «Товари»

19        Погашення довгострокової позики готівкою з каси         50 «Довгострокові по-зики»            30 «Каса»

20        Погашення довгострокової позики покупцем або замовником  50 «Довгострокові по-зики»            36 «Розрахунки з по-купцями і замовника-ми»

21        Погашення довгострокової позики іншими дебіторами  50 «Довгострокові по-зики»            377 «Розрахунки з ін-шими дебіторами»

22        Зменшення балансової суми забор-гованості перед іноземними креди-торами за рахунок операційних кур-сових різниць, що виникли у зв’язку з   переоцінкою   кредиторської   за-боргованості внаслідок зміни курсу гривні по відношенню до іноземної валюти на дату складання балансу            502 «Довгострокові кре-дити банків в іноземній валюті»

504 «Відстрочені довго-строкові кредити бан-ків у іноземній валюті» 506 «Інші довгостроко-ві позики у іноземній валюті»     714 «Дохід від опера-ційної курсової різни-ці»

Розділ 11. Облік довгострокових зобов’язань

Продовження табл. 11.1

 

23        Зменшення балансової суми забор-гованості перед іноземними креди-торами за рахунок неопераційних курсових різниць, що виникли у зв’язку   з   переоцінкою   кредитор-ської заборгованості внаслідок змі-ни курсу гривні по відношенню до іноземної валюти на дату складання балансу      502 «Довгострокові кре-дити банків в іноземній валюті»

504 «Відстрочені довго-строкові кредити бан-ків у іноземній валюті» 506 «Інші довгостроко-ві позики у іноземній валюті»     744 «Дохід від не опе-раційної курсової різ-ниці»

24        Списання   довгострокової   позики внаслідок надзвичайних подій     50 «Довгострокові по-зики»            752 «Інші надзвичайні доходи»

Аналітичний облік довгострокових позик ведеться за позикодавцями (банками) у розрізі кожного кредиту (позики) окремо та за строками погашення кредиту (по-зики).

Для узагальнення інформації про стан розрахунків за поточними зобов’язаннями, переведеними зі складу довгострокових при настанні строку погашення протягом 12 місяців з дати балансу, призначено рахунок 61 «Поточна заборгованість за довгостро-ковими зобов’язаннями», який має два субрахунки:

—        611 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями в національ-ній валюті»;

—        612 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями в іноземній валюті».

За кредитом рахунка 61 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобо в’я-заннями» відображується та частина довгострокових зобов’язань, яка підлягає по-гашенню протягом 12 місяців з дати балансу, за дебетом — її списання внаслідок по-гашення.

Тобто, якщо залишок або частина зобов’язання по довгостроковій позиці підля-гає погашенню впродовж наступних 12 місяців, то цю частину або залишок довго-строкового зобов’язання слід перекваліфікувати в короткострокову і відобразити на рахунку 61 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями».

Приклад 11.1. На 31 грудня 200Х р. підприємство мало заборгованість за банківським кре-дитом, отриманим у листопаді поточного року строком на 30 місяців на умовах погашення основної суми кредиту в останній день терміну погашення кредитом.

Згідно з умовами цього прикладу, вся сума боргу за кредитом на дату балансу класифіку-ється як довгострокове зобов’язання.

Приклад 11.2. На 31 грудня 200Х р. підприємство має заборгованість за кредитом, отрима-ним у грудні поточного року строком на 30 місяців на умовах погашення основної суми боргу рівними частинами в кінці кожних наступних 6 місяців використання кредиту.

У цьому випадку на дату балансу сума боргу за кредитом, що буде погашена в наступному році, розглядається як поточна заборгованість за довгостроковим кредитом, а сума цього кре-диту, що залишилася, — як довгострокове зобов’язання.

Приклад 11.3. Кредитний договір, що підлягає погашенню в жовтні 200Х р., пролонгова-ний на 18 місяців.

Бухгалтерський фінансовий облік: теорія та практика

У цьому випадку заборгованість за довгостроковим кредитом, класифікована на дату ба-лансу попереднього року як поточна заборгованість, повинна перейти до розряду довгостроко-вих зобов’язань на дату балансу — 31 грудня 200Х р.

Для відображення зобов’язань за довгостроковими банківськими кредитами в об-ліку застосовуються реєстри, наведені в Наказі Міністерства фінансів № 356 «Про затвердження Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку» від 29.12.2006 р. (Журнал 2 за кредиту рахунка 50 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями»).

Оскільки заборгованість за довгостроковими кредитами поділяється на два види зобов’язань, то в Балансі передбачено відображати її в різних розділах Пасиву:

—        у статті «Довгострокові кр

 

13