Главная->Фінанси->Содержание->6.3. Оцінювання готової продукції

Бухгалтерський фінансовий облік (частина 2)

6.3. Оцінювання готової продукції

 

Готова продукція в бухгалтерському обліку може оцінюватися за одним з таких ва-ріантів: за плановою (нормативною) виробничою собівартістю; за обліковим цінами.

При використанні варіанта оцінювання за плановою (нормативною) виробничою собівартістю визначають і окремо враховують відхилення фактичної виробничої со-бівартості за звітний місяць від планової (нормативної) собівартості. Позитивним у такому розрахунку випуску є єдність оцінки в поточному обліку, при плануванні і складанні звітності.

При використанні методу оцінювання за обліковими цінами відособлено вра-ховується різниця між фактичною собівартістю і обліковою ціною. Цей варіант є найпоширенішим варіантом оцінювання готової продукції. Його перевага полягає в тому, що в умовах відносно стійких цін є можливість зіставляти оцінки продукції в поточному обліку і звітності, що важливо для контролю за правильним визначенням обсягу товарного випуску.

Якщо готова продукція в бухгалтерському обліку оцінюється за фактичною її со-бівартістю, то вона може бути визначена тільки після додавання всіх витрат на її ви-робництво, тобто прямих витрат, та подальшого калькулювання собівартості одини-ці випущеної продукції. При цьому підприємство повинно використовувати методи оцінювання вибуття запасів для виробництва готової продукції, що регламентовані П(С)БУ 9 «Запаси». Якщо підприємство використовує методи FІFO та ідентифіко-ваної собівартості, то в нього не має проблеми з визначенням собівартості готової продукції при її вибутті. Інша ситуація виникає, коли підприємство використовує метод середньозваженої собівартості, а готова продукція реалізується протягом мі-сяця. Адже для визначення собівартості одиниці вибуття запасів (готової продукції) потрібно використовувати саме середньозважену собівартість за період — один мі-сяць. А в даному випадку місяць ще не завершений, і середньозважену собівартість визначити правильно неможливо. В поточному обліку підприємства, в таких умовах, готову продукцію потрібно оцінювати за прийнятими на підприємстві «обліковими» цінами, тобто за середньорічною, плановою собівартістю, оптово-розрахунковою,

Бухгалтерський фінансовий облік: теорія та практика

договірною ціною або за фактичною собівартістю. Якщо готова продукція на підпри-ємстві оцінюється не за фактичною собівартістю, а за нормативними цінами (нор-мативний метод), то відокремлено від фактичної собівартості потрібно визначати відхилення. В кінці звітного періоду відхилення розподіляються між за лишками не-реалізованої і реалізованої продукції.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої со-бівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробни-чих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

1)         прямі матеріальні витрати;

2)         прямі витрати на оплату праці;

3)         інші прямі витрати;

4)         змінні загальновиробничі і постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супут-ньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що застосовується на самому підприємстві.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та осно-вних матеріалів, що утворюють основу продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосе-редньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які мо-жуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокрема відраху-вання на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

Згідно з П(С)БО 16 «Витрати», до виробничої собівартості не включаються адмі-ністративні витрати та витрати на збут.

 

 

36