Главная->Фінанси->Содержание->2.1. Економічний зміст і характеристика необоротних матеріальних активів

Бухгалтерський фінансовий облік (частина 1)

2.1. Економічний зміст і характеристика необоротних матеріальних активів

 

Необоротні матеріальні активи і насамперед основні засоби є матеріальною осно-вою (базою) будь-якої підприємницької діяльності. Без основних засобів (власних або орендованих) не може відбуватися жодного господарського процесу.

В економічній теорії під основними засобами розуміють засоби праці, які вико-ристовуються (експлуатуються) впродовж тривалого часу, при цьому зберігаючи свою первісну фізичну форму, і переносять свою вартість на вироблений продукт частинами, протягом декількох виробничих циклів внаслідок фізичного та мораль-ного зносу. Засоби праці — це те, за допомогою чого працівник діє на предмет праці з метою одержання результату. В бухгалтерському обліку засоби праці виділенні в окремий об’єкт обліку, який одержав назву «основні засоби підприємства».

Основні засоби — це грошові кошти, інвестовані в основні фонди виробничого і невиробничого призначення. В момент придбання основних фондів і прийняття їх на баланс підприємства величина основних засобів збігається з вартістю основних фон-дів. У подальшому, під час використання основних фондів у виробничому процесі, їхня вартість роздвоюється: одна її частина дорівнює зносу, переноситься на готову продукцію, а друга відображає залишкову вартість діючих основних фондів. При цьо-му в бухгалтерському обліку використовується термін «основні засоби», а для цілей оподаткування — термін «основні фонди».

Економічна сутність основних засобів визначається в Положенні бухгалтерсько-го обліку 7 «Основні засоби» (далі — П(С)БО 7). Сутність основних фондів визна-чається в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі — Закон про оподаткування прибутку).

П(С)БО 7 визначає основні засоби як матеріальні активи, які підприємство утри-мує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і надання послуг, надання в оренду іншим особам або для адміністративних цілей та які, як очі-кується, використовуватимуться протягом більше ніж одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Згідно зі ст. 8 Закону про оподаткування прибутку, основні фонди — це матері-альні цінності вартістю більше ніж 1000 грн за одиницю, які використовуються в гос-подарській діяльності платника податку протягом періоду, що перевищує 365 кален-дарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, і вартість яких поступово зменшується у зв’язку з матеріальним і фізичним зносом.

Розділ 2. Облік основних засобів та інших необоротних матеріальних активів

Для визначення об’єкта основних засобів П(С)БО 7 не передбачає використання цінового критерію. Практично єдиним об’єднуючим критерієм між вітчизняними за-конодавством і П(С)БО є термін використання — більше одного року.

Таким чином, для віднесення матеріального об’єкта до основних засобів і осно-вних фондів він повинен відповідати таким критеріям:

1)         бути активом;

2)         використовуватися для строго визначених цілей;

3)         мати термін використання (експлуатації) більше ніж 365 днів.

Вартісний фактор при віднесенні цінностей до основних засобів не беруться до уваги. Згідно з П(С)БО 7, право встановлення вартісного критерію для розмежуван-ня об’єктів між основними засобами й іншими необоротними матеріальними актива-ми надається підприємствам. І дуже важливо, щоб цей момент одержав відображення в обліковій політиці підприємства.

Як і будь-який актив, основні засоби відображаються в балансі підприємства, якщо додержуються дві умови:

—        існує ймовірність одержання економічних вигод від його використання;

—        оцінка основного засобу може бути достовірно визначена.

Відносно ймовірності одержання економічних вигод підприємство має визна-чити цілі використання основного засобу. Виходячи з визначення основних засобів, такими цілями є:

1)         використання основного засобу в процесі постачання товарів, виконання робіт і надання послуг;

2)         використання основного засобу для надання в оренду іншим особам;

3)         використання основного засобу для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій;

Можливі чотири шляхи отримання вигод на підприємстві:

1)         використання окремо або разом з іншими активами у виробництві продукції, товарів, наданні послуг, які призначені для реалізації підприємством;

2)         продаж, обмін на інші активи, у тому числі за грошові кошти;

3)         використання для погашення кредиторської заборгованості;

4)         розподіл між власниками підприємства.

У зарубіжній обліковій практиці поняття «необоротні активи» позначається різ-ними термінами: постійні активи, споруди та обладнання, матеріальні постійні ак-тиви тощо. Так, у Швейцарії необоротні активи в активі балансу об’єднанні в одну групу — основні засоби; в Росії — позаоборотні активи, які включають нематеріальні активи, основні засоби та доходні вкладення в матеріальні цінності; в Німеччині — основний капітал та фінансові активи; в Естонії — основне майно (довгострокові фі-нансові інвестиції, матеріальне основне і нематеріальне майно); в Єгипті — основний (основні засоби), моральний (нематеріальні активи) та ресурсний капітал (природні багатства). В країнах англо-американської системи обліку — це довгострокові акти-ви, що об’єднують основні засоби або власність, будівлі та обладнання, нематеріальні активи, витрати майбутніх періодів, інвестиції і фонди та інші непоточні (позаобо-ротні) активи.

У США окремим розділом в активі балансу відображаються довгострокові ак-тиви, до яких належать основні засоби, нематеріальні активи, інвестиції, фонди та інші активи. Наприклад, відповідно до загальних положень бухгалтерського обліку

Бухгалтерський фінансовий облік: теорія та практика

США, у балансовому звіті в частині основних засобів необхідно відображати такі по-казники:

—        баланси основних видів активів, які підлягають амортизації, залежно від їх-нього характеру або призначення;

—        накопичену амортизацію за основними видами активів або в сукупності;

—        опис методів нарахування амортизації.

У Великобританії та Австралії всі необоротні активи в балансі представлені в розділі основного капіталу, який складається з нематеріальних, матеріальних акти-вів та інвестицій.

У Польщі необоротні активи в балансі підприємства представлені у вигляді поза-оборотних активів, які поділяються на матеріальні і нематеріальні. До матеріальних належать споруди, будівлі, механізми і обладнання, транспортні засоби, худоба тощо. Очікуваний термін їхнього корисного використання повинен бути більший одного року. Ці активи використовує саме підприємство або, на договірних засадах, — інше підприємство (поточна оренда тощо). До цієї групи також належить майно, яке не є власністю підприємства (фінансова оренда), але за яким, відповідно до податкового законодавства, орендар зобов’язаний нараховувати знос.

У зв’язку з тим, що у Франції існує п’ять основних типів балансу, які використо-вуються в системі економічного аналізу різного роду діяльності, назва групи необо-ротних активів, а відповідно і їхній склад, дуже змінюються.

Так, при побудові ліквідного (майнового радикального) балансу всі активи поді-ляються на нематеріальні та матеріальні, виходячи з їхньої ліквідної вартості. Те саме характерно і для майнового (лояльного) балансу. У функціональному балансі, який на сьогодні у Франції є предметом дискусії теоретиків та практиків, усе майно, яким розпоряджається підприємство тривалий період, обліковується незалежно від того, чи є воно його власністю. При цьому відображення в балансі активів не залежить від природи їхнього походження — матеріальна вона чи ні.

Отже, як бачимо, в більшості країн необоротні активи можна розподілити на такі загальні групи: матеріальні дострокові активи; нематеріальні дострокові активи; дов-гострокові фінансові інвестиції.

В окремих країнах (зокрема, в США) в окрему групу виділяють і природні ресур-си у зв’язку з їхніми особливими ознаками.

Відповідно до Концептуальної основи міжнародних стандартів фінансової звіт-ності (далі — МСФЗ) будь-який актив для відображення в обліку повинен відповіда-ти таким критеріям:

1)         приносити в майбутньому вигоду підприємству;

2)         його вартість можливо достовірно визначити.

Крім зазначених, основні засоби повинні відповідати ще декільком критеріям. Зокрема, згідно з п. 6 МСФЗ 16 «Основні засоби», основні засоби — це матеріальні активи, які:

а)         утримує підприємство для використання у виробництві або постачанні това-

рів і наданні послуг, для надання в оренду іншим особам або для адміністративних

цілей;

б)         будуть використані, як очікується, більше одного року.

Названі критерії до визнання основних засобів аналогічні майже в усіх країнах. В окремих країнах виділяють також вартісний критерій.

Розділ 2. Облік основних засобів та інших необоротних матеріальних активів

 

 

6